Серпень 1897 року. Житомир. У приміщенні міського театру гасне світло. Люди затамували подих. На екрані з’являються «рухомі картинки». Це був перший кіносеанс у нашому місті. Саме з цього моменту і почалася велика любов житомирян до кіно.
Сьогодні ми звикли до перегляду Netflix вдома на зручному дивані або до глибоких крісел та смачного попкорну в сучасних кінозалах. Втім так було не завжди. Історія житомирського кінопрокату гідна окремого фільму. СПЕЙС спеціально для тебе зібрав історію міських кінотеатрів. Давай разом повернемось у час, коли похід у кіно був справжнім святом.
Житомир — столиця кіноманів: як містяни дивилися фільми 100 років тому
Важко уявити, але після першого показу кінематограф у нашому місті дев’ять років залишався «безхатченком». Саме тому фільми крутили де доведеться: у залах міської ради та у приміщенні на Михайлівській (там, де зараз розташовується музична школа).
Лише у 1906 році на Соборній площі з’явився перший стаціонарний кінотеатр «Біограф». Він був здатний вмістити понад сотню глядачів. На жаль, будівля не збереглася до наших часів, але саме вона запустила ланцюгову реакцію.
Бум кіноіндустрії в Житомирі
Початок двадцятого століття — золота ера кінотеатрів в Житомирі. У 1909 році у будинку лікаря Усановича (багато років там працював Театр ляльок) відкрився кінотеатр «Люкс». Тут не лише переглядали кінострічки, але й проводили творчі зустрічі.
Цікаво, що на одну й ту ж картину люди приходили по кілька разів. І не лише тому, що сподобався сюжет. Кожен сеанс німого кіно супроводжувався віртуозною грою піаністів-таперів. «Родзинкою» виступів була участь майбутніх легенд української музики — Віктора Косенка та Михайла Скорульського. Це був справжній фурор: цікава чорно-біла кінострічка, що транслювалася під живий акомпанемент талановитих музикантів.
Також приблизно в той же час з’являються і два інших кінотеатри — «Марс» та «Рим». Обидва мали шалений успіх серед містян. З тієї епохи до нас дійшов лише один свідок — кінотеатр «Рим», який відкрився у дворі будинку Берти Зельської. Змінивши назву на кінотеатр імені Івана Франка, він «примудрився» пережити всі революції та війни й залишився найстарішим діючим кіномайданчиком міста. До речі, плівку тут крутили аж до 2015 року, поки ера бобін остаточно не поступилася місцем більш сучасному рішенню — жорстким дискам та спеціальним ключам-допускам, які керівництво кінотеатру отримує на електронну пошту.
Кінотеатр «Україна» — улюблене місце кіноманів
Ще у дев’ятнадцятому столітті на місці кінотеатру височів губернаторський дім. На початку та в середині двадцятого століття тут був будинок культури, після Другої світової війни — обласна філармонія. У 1958 році тут відкрився перший у Житомирі широкоформатний кінотеатр з двома залами на 800 місць.
«Україна» — один з двох кінотеатрів міста (разом з кінотеатром Франка), який пережив десятиріччя. Він пройшов шлях від плівкових проєкторів до цифри, вистояв у 90-ті й продовжує функціонувати під час повномасштабної війни.
Третя кіностолиця України та нові кінотеатри
У радянські часи Житомир мав неофіційний статус третьої кіностолиці України, поступаючись лише Києву та Одесі. Цікаво, що наше місто не лише виявилось батьківщиною кіношанувальників, але й нерідко ставало декорацією для стрічок на кшталт «Олеся», «Ключі від неба» тощо. В цей час у Житомирі розростається й мережа кінотеатрів: з’являється «Врожай» біля сучасного майдану Мистецькі Ворота та «Першотравневий» на Путятинській.
У 1966 році у місті відкрився новий кінотеатр «Жовтень» на майдані Корольова. Споруда виконана в стилі радянського модернізму з прямими лініями, великим простором і величезними вікнами. Для житомирян «Жовтень» швидко став кінотеатром №1. Саме тут відбувалися найгучніші прем’єри. Атмосфера всередині теж була особливою. Величезне фойє з мозаїкою, вазони з пальмами та фікусами, буфет — сюди приходили не тільки подивитися кіно, а й «вигуляти» нове вбрання чи зустрітися з друзями. Це був справжній світський центр Житомира 70-х та 80-х років. Якщо у прокат виходив новий хіт — черга за квитками могла тягнутися аж на вулицю.
Та найдивовижніший експеримент чекав на дітей. У 80-х роках у Шодуарівському парку відкрився кінотеатр «Політ». Його унікальність полягала в тому, що стрічки для дітлахів транслювали… в салоні справжнього реактивного лайнера. Для кількох поколінь житомирських дітей це стало найяскравішим спогадом дитинства: піднятися трапом, сісти в літакове крісло і дивитися на екран, відчуваючи себе пілотом, що підкорює небо.
Кінотеатр «Космос» — легендарне місце Житомира
Останнім акордом епохи двадцятого століття став кінотеатр «Космос» на Польовій. Він з’явився наприкінці 80-х років. Кінотеатр був збудований методом «народного будівництва», коли до робіт залучали всі підприємства міста. Художники вручну підбирали смальту для мозаїк, щоб фасад нагадував справжнє зоряне небо.
Сам кінотеатр був продуманий до дрібниць. Тут, наприклад, працював вантажний ліфт виключно для підйому плівок, а для батьків створили небачений сервіс — дитячу кімнату, де малечу можна було залишити з вихователем на час сеансу. Але головним скарбом був екран у малому залі: посріблений, з підвищеною яскравістю. Його замовляли у Ніцці й везли до Житомира як справжню коштовність.
На жаль, навіть французький екран не врятував «Космос» від занепаду. У 2006 році він офіційно зачинив двері, програвши битву домашньому телебаченню та інтернету, залишивши по собі лише масштабну архітектурну споруду.
Історія житомирських кінотеатрів — це яскравий доказ того, що жителі Житомира завжди мали вишуканий смак: якщо музика до німого кіно — то у виконанні майбутніх класиків, якщо екран — то замовлений у Ніцці, якщо дитяче кіно або мультфільм — то на борту справжнього лайнера.
Ці локації зникли або змінилися до невпізнання, але вони залишили нам дещо важливе — контекст. Тепер, проходячи повз Філармонію чи гуляючи Польовою, ти знатимеш: тут відбувалася справжня магія. Наше місто трансформується, але потреба в хороших історіях та спільних емоціях залишається незмінною.