Житомир — це не просто точки на мапі, це дотик часу. Тут навіть повітря має пам’ять: у ньому відлунюють дзвінки старих трамваїв, гул базарів, розмови на вузеньких вуличках. І якщо сьогодні пройтися від Михайлівської до Замкової гори, можна відчути: під асфальтом дихає історія. Сто років — не така вже й відстань, коли місто зберігає своє серце.


Житомир, вул. Київська. 1873 р. Фото А. Жилинського

На початку ХХ століття Житомир був адміністративним центром Волинської губернії, його населення становило близько 50–60 тисяч людей, серед яких українці, євреї та поляки. Місто вже мало перші школи, гімназії, невеликі театри, книгарні, а його вулиці були наповнені ремісниками, майстрами і торговцями.

Місто, що пахло кавою й пилом доріг

На початку ХХ століття Житомир був зовсім іншим, але дивним чином знайомим. Уранці над ринком підіймалася пара від свіжого хліба, на Великій Бердичівській торгували яблуками і льоном, а біля театру збиралися візники, чекаючи пасажирів. Дороги ще не знали авто, лише гуркіт підків і дерев’яних коліс.

Житній ринок. 1942 рік – наш час

Поряд з купецькими особняками стояли дерев’яні хатки ремісників, а по неділях на площі звучав духовий оркестр. Тут, серед запаху сирої бруківки й ароматів кави, народжувалось місто, яким ми його знаємо сьогодні — з його поєднанням європейської вишуканості та домашнього затишку.

Вулиця Івана Кочерги. 1909 рік – наш час

Вулиці, які змінювали обличчя

Велика Бердичівська — головна артерія, що бачила і коней, і перші трамваї. У 1907 році з’явився перший кінний трамвай, а вже в 1928–1929 роках його змінив електричний, блискучий і повільний, що став символом міста. Старі фото показують фасади, прикрашені ліпниною, великі вітрини магазинів, де продавали тканини, книжки, цукерки з Києва, а поруч — кінотеатри й кав’ярні, куди місцеві ходили на ранкову каву. Сьогодні замість них — сучасні студії та кавʼярні, але якщо придивитись уважно, можна побачити той самий малюнок на стіні, ті ж віконні арки.

Вулиця Івана Франка, нині коледж культури та мистецтв. 1900-ті – наш час
Вулиця Велика Бердичівська, поліклініка. 1898 рік – наш час

Замкова гора тоді ще була напівдиким пагорбом із залишками стародавнього замку, що колись служив фортецею для князів. Діти бігали сюди гратися, а краєзнавці малювали панорами. Звідси відкривалися види на річку Тетерів, на пагорби і на давні вулиці міста, які зараз виглядають зовсім інакше, але все ще несуть у собі дух століть.

Куди вів трамвай

Житомирський трамвай — це окрема історія. Дерев’яні вагони з блискучими поручнями, кондуктор у формі, пасажири з пакетами з базару або книжками з бібліотеки — і місто оживало зранку. Трамвай вирушав від вокзалу, повільно дзеленчачи через усе місто. Сьогоднішній трамвай, можливо, вже не такий романтичний, але рухається тією ж колією. Це нитка, що зшиває століття, нагадуючи про старі маршрути, які колись об’єднували торгові площі, театри і гімназії.

Трамвай на Соборному майдані. 1950 рік – наш час
Перехрестя Небесної Сотні – Бориса Тена. 1977 рік – наш час

Будинки, що пам’ятають

Деякі будівлі Житомира пережили війни, пожежі, зміну влади — і все одно стоять. Водонапірна вежа, як старий свідок, бачила ще часи, коли навколо були поля і дерев’яні паркани. Театр, де виступали актори з Києва та Варшави, досі відлунює голосами. А у старих двориках на Подолі ще можна знайти ковані балкони з 1920-х і плитку, яку клали майстри понад сто років тому. Міські вулиці були наповнені ремісниками, учнями музичних шкіл, учителями гімназій — усі вони залишили слід у камені та бруківці.

Перетин вулиць Бердичівської та Михайлівської у Житомирі під час німецької окупації. 1941 рік – наш час
Вулиця Михайлівська. 1956 рік – наш час

Люди, які творили місто

У 1920–30-х роках Житомир був містом ремісників, учителів і молоді. Тут діяли гімназії, театри, музичні школи, книгарні, а також кілька кінотеатрів і клубів, де проходили виставки та літературні вечори. Газети того часу повідомляли про студентські вечори, літературні зустрічі та виставки місцевих художників, а ремісники працювали над виготовленням меблів, кераміки та шкіряних виробів.

У маленьких майстернях на Пушкінській виготовляли ювелірні прикраси, на Замковій шили одяг, а на Київській друкували перші листівки з панорамами міста. Кожна лавка, кожна вивіска мала свою історію — і навіть сьогодні, коли минаєш старі брами, здається, ніби крізь тріщини мурів виглядає минуле.

Вулиця Пушкінська. 1910 рік – наш час
Вулиця Київська. 1961 рік – наш час

Місто у дзеркалі часу

Сто років тому Житомир був одним із центрів культури й освіти Правобережжя. Тут діяли гімназії, театри, музичні школи, книгарні. Під кінець 1930-х він почав швидко змінюватися: замість дерев’яних будівель виростали кам’яні, а після війни з’являлися нові райони та широкі вулиці. Та попри всі трансформації, Житомир завжди зберігав душу — змішання спокою, інтелігентності та тихої гордості.

Сьогодні ми дивимося на архівні фото — і бачимо знайомі контури: кінні екіпажі на Соборній площі, базар на Михайлівській, Замкова гора з панорамою міста. Зараз тут потік машин, пішохідні зони, кав’ярні та вуличні музиканти. Але відчуття дивовижно схоже: шум, сміх, рух, життя. Місто не старіє. Воно змінює обличчя, але не характер.

Соборний майдан. 1900-ті – наш час
Вулиця Михайлівська, заміна бруківки на асфальт. 1936 рік – наш час

Твоє місто, твоя історія

Наступного разу, коли йтимеш Михайлівською, підніми погляд — на старі ліпнини, на балкони, що бачили революції й весілля. Пройди тими ж вулицями, якими колись ходили твої прадіди. Зупинись біля старої водонапірної вежі чи вийди на Замкову гору — і ти зрозумієш, що Житомир не просто вижив, він еволюціонував, не втративши душі. Історія не живе у книжках — вона дихає поруч із нами, у тріщинах фасадів, у старих вікнах, у трамвайних дзвінках. Подивись навколо — можливо, ти стоїш саме на тому місці, де сто років тому хтось мріяв про те, що зараз маєш ти.

Джерела:

  1. https://zt-rada.gov.ua/?pages=362
  2. https://zhitomir-online.com/2025/06/05/zhytomyr-iak-zminylos-misto-z-1941-po-2025-foto-odnoho-kuta-cherez-84-roky.html
  3. https://zhitomir.today/news/yakim-buv-zhitomir-ponad-100-rokiv-tomu-istorichni-foto
  4. https://www.zhitomir.info/news_226778.html
  5. https://uk.wikipedia.org/wiki/Історія_Житомира

Бажаєте стати автором?

Публікуємо тексти про місто, людей, ідеї та зміни.
Якщо у вас є тема, яка варта уваги – надішліть її нам.

Надіслати матеріал