Михайлівська — це місце, куди ми йдемо “на автоматі”, коли немає жодних планів на вечір. Варіантів дозвілля тут безліч: кава на терасі улюбленого закладу, зустріч з друзями, нескінченні спроби зробити селфі біля фонтану, доки сонце не сіло.
Але якщо хоч на хвилину відволіктися від екрана телефона, стає цікаво: як ці 400 метрів вулиці стали центром тяжіння житомирян? Адже колись на Михайлівській не було ані лате, ані терас та вуличних концертів. Тут ходили суворі старообрядці, які трималися осторонь від усього міста. Спеціально для тебе ми зібрали історію про те, як колишня околиця міста стала найголовнішою локацією Житомира.
Вулиця Пилипонська — місце, де все починалось
Наприкінці XVIII століття звична для нас Михайлівська була… глухою околицею Житомира. Тут жили старообрядці-пилипони, які переважно займалися будівництвом та ткацтвом. Саме від них вулиця й отримала свою першу назву — Пилипонська. Проте місто активно розросталось, чому сприяв тодішній губернатор Синельников. Зрештою старообрядців виселили за межі міста, а вулицю почали перетворювати на центр.
Поворотним моментом став 1856 рік: купець Михайло Хаботін на власні кошти побудував на початку вулиці Свято-Михайлівській собор. Тільки уяви: сума будівництва вдвічі перевищувала річний бюджет усього міста!
В адресній книжці 1880 року вулиця вже згадується як Михайлівська, хоча в дужках ще довго — за старою звичкою — дописували “Пилипонська”. Офіційно назву закріпили лише через вісім років.
Бруківка, кам’яниці та престиж: золота доба Михайлівської
За наказом місцевої влади Михайлівську почали активно забудовувати за новим для Житомира принципом: кам’яні споруди розміщували впритул одна до одної, створюючи відчуття цілісного європейського кварталу. Саме тоді на вулиці з’явилась бруківка.
Михайлівська одразу стала об’єктом уваги найзаможніших людей того часу: колекціонерів, лікарів, юристів та успішних підприємців. Саме вони збудували дво- та триповерхові будинки, перетворивши стару околицю на престижний адміністративний та торговельний центр. Тут працювало “правило першого поверху”: зверху жили господарі, а знизу вирувала торгівля.
Однією зі знаменитих споруд на Михайлівській є будинок Гілярія Трибеля: оригінальна будівля у стилі неоготики. Вежі, стрілчасті вікна та витончений фасад стали символом житомирського успіху. Трибель зробив статки на лайкових рукавичках, які славилися далеко за межами міста. Сім’я займала лише верхній поверх, а нижні здавала в оренду магазинам та установам.
Важливою подією у 1899 році стало відкриття перших трамвайних ліній, що остаточно закріпило за вулицею статус епіцентру активного життя. На межі століть тут активно пульсувало життя: 56 магазинів, 7 першокласних готелів та перші сінематографи, де житомиряни побачили магію кіно.
Радянський період: епоха парадів у центрі
До початку Першої світової війни Михайлівська була взірцем європейського стилю. Але радянській період вніс свої зміни: вулицю перейменували, а колишні приватні готелі та контори націоналізували.
У 1936 році Михайлівська стала першою асфальтованою вулицею Житомира. Тут часто проводили демонстрації та мітинги: зокрема під час травневих свят. Попри ці обставини, Михайлівська все одно не втратила своєї ролі центру дозвілля: зокрема, колишній приватний сінематограф “Рим” став державним дитячим кінотеатром імені Івана Франка. Це один з найстаріших діючих кінотеатрів в Україні.
Повернення імені: Михайлівська у незалежній Україні
Зі здобуттям Україною незалежності наша улюблена вулиця почала свій шлях до самоідентифікації. Потроху колишні радянські гастрономи поступалися місцем першим приватним кав’ярням та магазинам.
Проте поворотним моментом став 2016 рік: саме тоді стартувала масштабна реконструкція вулиці. У 2018 році тут з’явився пішохідний фонтан — улюблене місце містян, особливо під час літньої спеки.
Сьогодні Михайлівська — це головний open-space міста. Фасади історичних кам’яниць прикрашають вітрини кав’ярень та концептуальних закладів. У погожі дні вулиця перетворюється на галерею просто неба, де художники виставляють свої картини, а місцеві музиканти створюють саундтрек міста. Крім того, Михайлівська стала серцем зимового Житомира у різдвяний період.
Кожен куточок цієї вулиці (від неоготичних вікон будинку Трибеля до стін лялькового театру) — улюблені та знайомі для кожного з нас локації, які так часто можна побачити у TikTok-стрічці.
Найчастіше ми йдемо на Михайлівську не тому, що нам треба щось купити, а тому, що нам важливо відчути пульс Житомира. Вулиця стала для нас головним осередком активного життя та розуміння, що місто — це передусім ми самі.