Грудень 2025 року. За вікном — вже четверта зима повномасштабного вторгнення. Ми більше не сперечаємось про дати, не чекаємо на “бій курантів” по телевізору і точно знаємо: найкраща ілюмінація — це стабільна енергосистема.
Але якщо відмотати плівку пам’яті на 15 років назад, ми побачимо зовсім інший Житомир. Сьогодні пропонуємо тобі поностальгувати та згадати, як ми пройшли шлях від “йолки-ракети” до затишного та тихого Різдва на Михайлівській. Будь впевненим: ця трансформація — символ дорослішання нас самих.
Гігантоманія: часи, коли “крутість” свята вимірювалася метражем
Епіцентром зимових свят у Житомирі раніше була Соборна площа: саме тут по центру встановлювали живу ялинку. Для проведення різних заходів доводилося навіть перекривати рух транспорту. Але у 2008 році міська влада прийняла рішення придбати 18-метрову конструкцію зі штучною хвоєю. Цей рік запам’ятався не лише зміною головного символу свята, але і його переїздом на іншу локацію. Відтепер головна ялинка міста розміщувалась на площі Корольова. Саме тоді й зародився канонічний сценарій «доковідних» часів: запалення вогнів на 19 грудня, гучні концерти та театралізовані вистави.
У 2013 році місто отримало в подарунок від Києва легендарну “йолку”, яка стояла на Майдані Незалежності у столиці у 2011-2012 роках та стала мемом на всю країну.
Здавалося б, царський подарунок: 40-метрова конструкція вагою 30 тонн. Але реальність виявилась прозаїчнішою: у Житомира не було техніки, щоб змонтувати декорацію. Крім того, гірлянди на ній були порвані, монтаж коштував космічних грошей, і конструктори навіть пропонували розпиляти одну гігантську ялинку на дві менші.
У 2014 році у місті з’явилась нова традиція — проведення Різдвяного ярмарку. Це був перший крок до європейського формату вуличних святкувань, який згодом органічно прижився на Михайлівській.
Еволюція вертепу: від поламаних фігур до прозорої кулі
Історія різдвяної шопки на Михайлівській — це своєрідний індикатор змін у місті. Уперше вертеп з’явився у 2016-му році. Втім містяни регулярно перевертали, ламали та топтали фігури заради ефектного кадру. Місто тестувало кілька варіантів захисту: переносило локацію на фонтан (у 2017 році), замінювало крихкі матеріали на міцне дерево (у 2018 році), ставило високі паркани (у 2019 році). Але навіть це не завжди спиняло охочих вилізти над декорації верхи.
Рішення знайшлось лише у 2021 році, коли вертеп помістили у прозору сферу, а на ніч почали ховати до Театру ляльок. Це стало символом змін: ми нарешті навчилися милуватися красою на відстані, не руйнуючи її.
Ковідні часи: епоха масок та соціальної дистанції
У 2020 році світ поставив життя на паузу. Оскільки збиратися разом було небезпечно, місцева влада зробила ставку на візуал та створила багато фотозон, розкиданих по всій Михайлівській.
Вже через рік Житомир готувався до зустрічі 2022 року з розмахом: бюджет святкування зріст тоді майже вдвічі у порівнянні з попереднім роком. Саме тоді місто вирішило зіграти на своїй головній “фішці”.
“Житомир — це космос, тут народився Корольов”, — сказала головна архітекторка Ольга Бронштейн, і вулиці міста перетворилися на орбітальну станцію. На стовпах Київської, Театральної та Великої Бердичівської з’явилися імітації планет Сонячної системи, а біля “Чорного тюльпану” на Новому бульварі — фотозона “Космонавт на планеті”.
Тоді ми робили селфі біля великих сяючих цифр “2022”, мріяли про космічні перспективи міста і навіть не підозрювали, як зміниться наше життя всього за два місяці.
Хроніки незламності: як ми вчилися святкувати під час війни
А потім — 24 лютого, і життя змінилось. Настала нова ера для Житомира. Головним завданням при організації свят стало не вразити, а підтримати та надихнути.
Перша зима повномасштабної війни була найскладнішою. Жодних ялинок на площах та ілюмінації: це було небезпечно та недоречно. Замість витрат на прикраси мерія направила гроші на солодкі подарунки дітям: придбали понад 21 тисячу наборів для малюків та школярів з 1 по 4 класи.
Але вже за рік ми адаптувались до нових викликів. У 2023 році на Михайлівській почали прикрашати святковою ілюмінацією живу ялинку. Атмосферу додатково “витягнув” місцевий бізнес: кав’ярні та магазини почали змагатися у креативності оформлення вітрин, перетворивши головну вулицю міста на острівець затишку та свята.
Минулого року Михайлівська отримала не просто декор, а новий сенс. Там встановили 7-метровий Тризуб із дідухів — рекордний для України. Історія його створення чіпляє без зайвих слів: конструкцію плели поранені бійці 80-ї бригади разом із 96-річною майстринею пані Пелагією.
Четверте воєнне Різдво у Житомирі
І ось ми на порозі нового, 2026 року. Четверте воєнне Різдво у Житомирі. Цьогоріч святкова гірлянда була урочисто увімкнена 6 грудня, у День Святого Миколая. Жива ялинка на Михайлівській нагадує нам: життя триває. Ми знаємо про блекаути, ми економимо, але не вимикаємо світло всередині нас самих.
Тепер ми точно знаємо: епоха радянського Діда Мороза назавжди пішла в небуття. Його місце остаточно й безповоротно зайняв Святий Миколай — наш традиційний персонаж, який символізує доброту та щирість. До речі, традиційно для малечі Житомира працює Резиденція Святого Миколая в Домі української культури. Формат адаптований до реалій: безпечний, камерний, без натовпів. Саме тут дитина може відчути справжню магію зимових свят.
2025 рік доводить: ми змінилися. Ми більше не потребуємо зовнішніх атрибутів “успішного успіху” у вигляді найвищої ялинки.
Свято 2025 року — про чесність. Ми цінуємо мінімалізм: жива ялинка, гірлянди та відсутність гучних івентів. Ми шукаємо сенси: замість феєрверків, які тепер викликають лише тривогу, — донати на ЗСУ. Замість пафосу — родинна вечеря.
Житомир пройшов шлях від бажання вразити масштабом до вміння цінувати своє, локальне і живе. Ми відмовилися від радянських звичок не тому, що так наказали, а тому, що ми виросли. Четверте воєнне Різдво — це час, коли світло генерується не електростанціями, і не гірляндами на 40-метровій “йолці”. Воно генерується людьми. І, здається, на Михайлівській, біля тієї самої живої ялинки, це світло відчувається найкраще.