Встановлення пірсів на річці Крошенка
Встановити дерев’яні пірси, щоб забезпечити зручні місця для риболовлі, відпочинку та споглядання краєвидів
Крошня живе у двох реальностях. «Стара» — це приватна одноповерхова забудова, городи, собаки за парканами, знайомі обличчя й спокійне життя. «Нова» — уздовж Покровської, де стрімко ростуть житлові комплекси, садочки, супермаркети й формується новий центр тяжіння. Між ними — промислова смуга з гаражами, складами, кар’єрами та спадком сміттєзвалища, яка розділяє, але водночас зшиває район.
Річка Крошенка — природний хребет району, який поки більше проблема, ніж ресурс. Проте її потенціал очевидний: очищення русла, створення вело- і пішохідних маршрутів, облаштування рекреаційних зон можуть стати новою віссю розвитку Крошні. Поява Крошенського парку (2016) довела, що навіть невеликі, але продумані втручання здатні змінити сприйняття місця. Район зростає, особливо на стику з Оліївкою, і потребує спершу навести базовий лад, перш ніж “будувати велике”.
Цей матеріал — не просто звіт, а фундамент для подальших перетворень. Тут ви знайдете: як мешканці описують Крошню трьома словами; що їм подобається, що їх турбує, чого бракує; а також які просторові, соціальні та екологічні рішення можуть надати району нове дихання.
Примітка: дослідження створено силами місцевих жителів та ентузіастів. Воно може містити суб’єктивні оцінки. Якщо у Вас є коментарі, ідеї чи уточнення — Ви маєте змогу залишити їх внизу сторінки
Перша згадка — 1440 р. у Литовській метриці; там фігурує податок «колода меду без двух ведер»
Чехи-колоністи 1870-х заснували пивзавод «Волинь»; у збереженій будівлі нині кафе «Альбрехт»
1979-й: єдина в місті школа, зведена методом народної будови — СЗШ №16
У 2016-му заклали Крошенський парк на місці колишніх болотних луків — єдиний новий парк Житомира за 25 років
Археологи знайшли тут поселення ранніх скіфів VIII–III ст. до н.е.
Крошня — це мікрорайон контрастів. Для когось Крошня — це зелена зона, невеликі вулички, водойми, городи й тиша. Для інших — це простір активного розвитку: житлові комплекси, нові садочки, магазини й амбіційні плани перетворити все на сучасний район. Крошня — не просто крайня точка міста, а багатошарова територія зі своїми мікро реальностями, де кожна частина має власний ритм, проблеми та потенціал.

Тут одноповерхова забудова, городи, собаки за парканами, тиша. Люди тут давно знайомі між собою, а новини передаються з балкону на балкон. Але за цим спокоєм — проблеми інфраструктури: погані дороги, каналізаційні зливи в річку Крошенка, а ще — близькість до сміттєзвалища, яке десятки років створювало тінь над районом.

Ця частина району стрімко росте: новобудови, сучасні ЖК, супермаркети, дитячі майданчики. Саме тут формується новий центр Крошні, де має з’явитися торгівля, школи, дитсадки й транспортні розв’язки. Проте поки що — бракує дитсадків, перевантажені дороги, а приватний транспорт часто витісняє піших мешканців.

Навколо вулиць Андріївської та Бульби-Боровця — заводи, склади, гаражі. Це частина, яку зазвичай не показують на листівках: сміттєзвалище, старі інженерні мережі, кар’єри. Але саме тут є потенціал для трансформацій: рекультивація територій, очищення водойм, нові простори для економіки.

Річка Крошенка — зелений хребет району, але поки вона частіше джерело проблем, ніж ресурс: інфільтрати, каналізаційні зливи, забруднення. Але потенціал тут величезний: після очищення річки, створення вело- і пішохідних маршрутів, рекреаційні зони можуть стати серцем Крошні.

Тут виникає новий урбаністичний анклав — на стику міста й села. Поки це переважно новобудови без повної інфраструктури, але в планах — дитячий садок, школа, дороги, веломаршрути, новий громадський транспорт. Саме тут вирішується, чим буде Крошня: передмістям, спальником чи повноцінним “містом у місті”.
Крошня — одне з найстаріших передмість Житомира, розташоване на північному заході міста, на берегах річки Крошенка. Перші письмові згадки датуються XV століттям у документах Великого князівства Литовського (1440–1498 рр.). Село згадується як «Къ Житомиру село Крошня», що підпорядковувалося Житомирському замку і сплачувало податки. Основним заняттям населення було землеробство.
Найбільш вірогідно, що назва походить від річки Крошенка — маленької за розміром водойми, назва якої утворена від слова «кроша» (дрібна риба) або «крошення» (дріблення каменю). Інша версія пов’язує назву з плетеними кошиками для риболовлі — крошнями.
До середини XIX століття Крошня складалася з трьох сіл: Українська Крошня, Нова Крошня та Крошня Чеська. Чеські колоністи заснували Крошню Чеську у 1878 році, залишивши пам’ятки своєї культури — церкву, школу, кладовище.
У XIX столітті з’явилися перші кам’яні храми. Найвідоміша — Покровська церква, пізніше у 1908 році збудували костел Святого Вацлава.
У другій половині XX століття Крошня розбудовувалась як міський район Житомира і в 1971 році була офіційно приєднана до міста. Наприкінці 1980-х планували завод, проте через розпад СРСР проєкт не реалізували.
Сьогодні Крошня — житловий мікрорайон з розвиненою інфраструктурою та збереженими історичними пам’ятками, зокрема Покровською церквою і залишками католицької каплиці.

Крошня — мікрорайон, який переживає активний етап розвитку і зростання населення. У межах 750 метрів (≈15 хвилин пішки) від центру району проживає близько 12 000 осіб, а в радіусі 500 м — понад 8 000 мешканців.
Планується, що в найближчі роки населення зросте на приблизно 3 900 осіб через нові будівництва, особливо в частині, що межує з Оліївкою. Дані з Інтегрованої концепції розвитку до 2030)
Район активно приваблює молоді сім’ї з дітьми, що викликає перевантаження дитячих садків і шкіл. Вже зараз понад 370 дітей навчаються у закладах понаднормово.
Поряд із молодими сім’ями живуть і старші мешканці, яким важливі доступність медичних установ, зелені зони та зручні місця для відпочинку.
Мешканці Крошні одночасно цінують тишу, зелень і спокій, але різко критикують інфраструктурний стан району. Простір не відповідає очікуванням і потребам.
Улюблені локації — це, здебільшого, парки, сквери, зелені дворики, частково — магазини, доступність і інфраструктура поблизу.
«Тиша, агроколедж для прогулянок»
«Сквери, затишно і гарно»
«Паркова зона біля Універсаму, в кінці Крошні, біля рингу — багато магазинів»
«Соколовський кар'єр, логістика, кількість магазинів і торгових точок»
«Агроколедж — і як навчальний заклад, і як зелена зона»
Найбільше дратує мешканців саме щоденна неорганізованість простору. Це системний крах базового просторового комфорту — дороги, світло, лавки, урни.
«Ями по коліно на вулицях, як не в місті живемо, а десь в забитому колгоспі, аж соромно»
«Тут настільки нічого немає що нема чому заважати»
«Роздоріжжя на якому немає світлофора і постійно трапляються аварії»
«Мало ліхтарів між будинками, в темноті страшно до дому дойти»
«Занедбані прибудинкові території: старі дитячі площадки, немає смітників»
Район відчутно залежний від маршрутів: немає чіткого графіка, недостатньо зупинок, переповнені автобуси, відсутній транспорт у вечірній та вихідний час.
«Нечіткий графік руху, рідко ходить транспорт, переповнений транспорт»
«Побільше автобусів»
«Після 19.00 не майже не їздить громадський транспорт, жахливі тротуари»
«Тролейбуси ходят с перервою між один одним в 2 хвилини, потім 10-15 хв нічого немає»
«Рідко ходять тролейбуси за маршрутом №4а»
«Немає позначки зупинки за переїздом, водії не вірять що тут є зупинка і не зупиняються»
У районі бракує базових умов для дозвілля, розвитку дітей, активного спорту та комунікації. Це створює емоційний вакуум і соціальну ізоляцію.
«Зробити сквери на місці пустирів»
«Додати дитячі, спортивні майданчики, розваги для дітей, вуличне освітлення»
«Зробити освітлення краще вулиць, дороги, поремонтувати парк»
«Додати смітники, арт обʼєкти»
«Зробити освітлення краще вулиць, дороги, поремонтувати парк»
Мешканці Крошні хочуть якісного базового середовища: нормальні дороги, освітлені вулиці, місця для сидіння, для дітей, для підлітків.
«Покращити громадський транспорт»
«смітники, велодоріжки, прибрати чагарники»
«Оновити майданчик, заробити ями»
«Відкрити спортивний сучасний зал»
«Зробити і розширити в місцях де це можна зробити дорогу, зробити більше місць для паркування»

Діагноз Крошні — системний дефіцит базової інфраструктури при водночас високій емоційній лояльності мешканців та недовикористаному природному потенціалі річки Крошенки, карʼєрів та малих водойм.
Крошня має потенціал стати тихим, зеленим, але функціональним районом для життя, який поєднує доступність, локальну ідентичність та близькість до природи. Попри віддаленість і “спальний” характер, мешканці щиро прив’язані до району.
Основна ідея: перетворити Крошню з функціонально-хаотичної території на зручний життєвий простір із виразною локальною культурою, комфортною інфраструктурою та підтримкою спільнот.
Зшити “стару” і “нову” Крошню: формувати мікроцентри уздовж Покровської, забезпечити школи, садочки, сервіси у кроковій доступності, паралельно рекультивуючи промислові зони.
Головним ресурсом Крошні є її природні елементи: парки, сквери, зелені двори, територія агроколеджу, Соколовський кар’єр, набережні з потенціалом перетворення в зони дозвілля.
Зелень у Крошні — це не лише простір, а емоційна опора мешканців, символ спокою і стабільності.
Встановити дерев’яні пірси, щоб забезпечити зручні місця для риболовлі, відпочинку та споглядання краєвидів
Створити затишну зелену зону очистивши територію, додавши лавки та освітлення для комфортного й безпечного відпочинку
Створити сучасний, зручний і відкритий простір для спорту, відпочинку та подій
Перетворити локацію стадіону школи на зручний, сучасний і приємний простір для спорту та відпочинку

Ми комьюніті урбаністів, дизайнерів, айті спеціалістів, тощо. Ми відкриті до спільних проєктів та колаборацій що покращують наше місто
«Зелений, старий, затишний»
«Старий, сірий, з поганими дорогами»
«Молодіжний, густозаселений, з логістикою»
«Затишний, спокійний, недорозвинений»
«Тупиковий, транзитний, одноповерховий»
«Починає розвиватися»
«Тупиковий, транзитний, одноповерховий»