Встановлення парклетів
Перетворити одне-два паркомісця в центрі на зелений парклет із лавками та рослинами, щоб додати комфорту в щільно забудовану частину міста
Центр Житомира — це простір трьох епох.
Історичне ядро зберігає шар пам’яті, але живе під склом: охоронні статуси й страх “зачепити старе” фактично заморозили частину середовища.
Радянський спадок залишив монументальний масштаб — великі площі, широкі осі, важкі будівлі, які сьогодні не працюють для людини: у них бракує затишку, ритму, м’якості.
Новий час приніс хаос комерції — тимчасові МАФи, строкаті вивіски, фасадні “латки” без єдиної логіки.
Усе це створило парадоксальний ефект: центр виглядає як сцена міста, але не є середовищем для життя. Фасад блищить — та за ним щоденність без сценарію. Містяни тут не живуть, а просто проходять.
Центр має колосальний потенціал не лише “вітрина” міста, а і його лабораторія змін. Просторові трансформації тут можуть стати взірцем для інших районів: доглянутим, інформативним, комфортним, привабливим — як для містян, так і для гостей.
Цей документ — не лише аналітика, а й візія. Ви дізнаєтеся: як мешканці описують Центр, що їм у ньому подобається, що дратує, чого не вистачає та які ідеї мають для змін. А також — перші пропозиції: як зробити Центр більш людяним, відкритим і живим.
Примітка: дослідження створено силами місцевих жителів та ентузіастів. Воно може містити суб’єктивні оцінки. Якщо у Вас є коментарі, ідеї чи уточнення — Ви маєте змогу залишити їх внизу сторінки.
Вулиця Михайлівська була першою асфальтованою (1936) та змінила 6 офіційних назв за 140 років
Підземний коридор від Бернардинського монастиря до Замкової гори зберіг автентичну кладку XVIII ст.
Водонапірна вежа (1898) виконувала роль пожежної каланчі — прожектором забороняли набір води під час пожеж
Під площею Перемоги проходить тунель, досліджений геодезистами 1980-х; він спрямований до монастиря єзуїтів
До 1917 р. на Соборній площі стояв фонтан з келихом-вазою, подарований купцями братам-Верещакам
Центр Житомира сприймається як серце міста, що працює не на повну силу.
Тут зосереджено найцінніше — історія, архітектура, символи, ключові установи. Сьогодні ці частини не взаємодіють між собою: маршрути обриваються, потоки розриваються дорогами, а між історичним ядром і площами утворюються “глухі зони”.
Центр хочеться відчути своїм — зручним, відкритим, зрозумілим. Бачити тут сучасне міське середовище — змістовне, динамічне, доступне.

----- Соборна, Михайлівська, Кафедральна — тут місто виглядає «як у листівці», але життя поверхневе: простір зберіг історичну забудову, але часто не живий. Туризм витісняє повсякденність, комерція — спільноту. Воно потребує тонкого налаштування — між збереженням і оживленням.

Майдан Корольова і прилеглі вулиці — осердя владних інституцій. Але це також простір порожнечі: великі площі, малі сценарії. Люди тут не затримуються. Архітектура часів радянського модернізму диктує масштаб, який не відповідає сьогоднішнім потребам.

Київська, Театральна, Бердичівська — вулиці руху, купівлі, сервісів. Тут місто здається живим, але перенавантаженим. Це територія комфорту “на межі”: усе поруч, але важко затриматись. Люди хочуть тут зручності, нормального пересування, тіні, лавок, навігації.

Косенка, Старий бульвар, драмтеатр — осередки культури. Але вони часто відрізані від решти міста. Поруч — закинуті двори, відсутність доглянутої інфраструктури, візуальний хаос. Це простір потенціалу — культурного маршруту з ознаками гостинності, зелених зон і активного пішого життя.
Центр Житомира — історична місцевість, що зосереджена в серці міста та охоплює найдавніші шари його урбаністичної та культурної історії. Саме тут бере початок життя Житомира: на Замковій горі в Х–ХІІІ століттях існувало давньоруське городище, яке стало ядром майбутнього міста.
У XIV–XVIII століттях територія активно забудовувалася навколо ключових локацій — Замкової гори, Подолу, Охрімової гори, Юридиці. З’являються монастирі, костели, церкви, адміністративні та торговельні будівлі, що визначили статус Житомира як регіонального центру.
На кінці XVIII – початку ХІХ століття Центр зазнає планомірного містобудівного розвитку: впроваджується радіальна забудова вулиць, будуються адміністративні та громадські споруди, формуються сучасні вулиці Велика Бердичівська, Київська, Рильська, Замкова.
У другій половині ХІХ — на початку ХХ століття Центр зміцнює свій статус осередку культурного, освітнього та релігійного життя: з’являються театри, бібліотеки, собори, навчальні заклади, квартали вілл і кам’яниць для чиновників, підприємців і шляхти. Центр активно забудовується вздовж торговельних і транспортних артерій та межує з важливими передмістями.
У ХХ столітті, мікрорайон зазнав значних змін: частково знищені історичні райони, зведено нові адміністративні будівлі, кінотеатри, універмаги та житлові багатоповерхівки. Проте збереглися численні пам’ятки архітектури, що нагадують про багатовікову історію міста.
Сьогодні Центр Житомира — багатошарова структура, де поєднуються давні історичні пласти, архітектура імперської та міжвоєнної доби, радянська забудова та сучасні трансформації. Попри втрати ХХ століття, мікрорайон залишається живим історичним серцем міста, місцем перетину минулого й майбутнього, яке потребує дбайливого розвитку.

Центр Житомира — один із найнаселеніших та найрізноманітніших мікрорайонів міста. У межах 500 метрів (≈10 хвилин пішки) від головних точок — майдану Корольова, Михайлівської чи Театральної — проживає близько 15 000 осіб, а в радіусі 750 м (≈15 хвилин пішки) — понад 22 000 мешканців. Центр залишається привабливим для життя завдяки розвиненій інфраструктурі, близькості до послуг, транспорту та культурних об’єктів.
(Дані з Інтегрованої концепції розвитку до 2030)
Хоча темпи нового житлового будівництва тут нижчі, ніж у периферійних районах, відбувається поступова реновація старого житла, зростає кількість апартаментів у змішаних форматах (житло+бізнес), що приваблює молодих фахівців, ІТ-спільноту, творчі середовища.
Водночас значну частку мешканців складають люди старшого віку, які проживають у багатоповерхових будинках 1960–1980-х років, з обмеженим рівнем комфорту.
Центр Житомира в уяві мешканців — історичний, зелений, затишний, але водночас шумний, хаотичний, застарілий.
Мешканці Центру цінують свій мікрорайон за близькість інфраструктури, природне оточення та історичну атмосферу.
«Великі двори,де будинки стоять кругом, і двір здається ніби закритий. Там багато дітей тварин, дитячих майданчиків, лавочок і весело гратися.»
«Простір біля прапора, Михайлівська, новий бульвар »
«парк Шодуарівський, але потрібна реконструкція»
«Подобаються озелененні міні парки/скверики для відпочинку (напр. Небесної Сотні, по трамвайній лінії, біля базару квітів)»
«Дворики, спорт.майданчики та дит.майданчики - є де пргуляти з дитиною або самому розім'ятися, посидіти пару хвилин»
Центр сприймається як простір із високим потенціалом, але сильно перевантажений — передусім транспортом, припаркованими авто, ринковою стихією.
«Чагарники у провулках, біля гаражів»
«Квіткове страховисько на Небесної сотні»
«Вузькі тротуари, відсутність велодоріжок»
«Весь район складається з хаотичних двориків та вузьких проходів»
«Стихійна торгівля, захаращення простору»
Люди змушені підлаштовуватись під систему, яка не працює для них: змінюються маршрути, відсутні чіткі графіки, зупинки незручні або недоступні, переповнені маршрутки.
«Зупинка маршрутних автобусів та тролейбусів розташована в різних місцях»
«регулярно громадський транспорт ходить лише до 21:00. Після доводиться користуватися службами таксі. Дуже незручно»
«водії не бачать, коли пасажири виходять/заходять. Треба камери на входи/виходи для водія. Бо закривали вже декілька раз двері перед очима на виході з тролейбуса. - не завжди працюють кнопки для оголошення про зупинку - з дитячою каляскою важко зайти в старий тролейбус - там високі сходи»
«Довгий час очікування трамвая. На маршруті курсує лише 6 трамваїв із 12»
«нечіткий графік руху автобусів №58»
Мешканці говорять про відсутність базових зручностей, про дефіцит якісних громадських просторів, які б сприяли комфорту, неформальній взаємодії, культурному життю та дозвіллю.
«Мало всього: майданчиків для дітей, місць для вигулу собак взагалі немає, молодіжних просторів немає»
«Спортивних майданчиків»
«зон для підлітків, лавок»
«вуличні фітнес майданчики, організація (місця для) паркування»
«Дитячі майданчики відсутні взагалі»
Мешканці хочуть бачити мікрорайон як справжнє «місце тяжіння». Йдеться не лише про реконструкцію чи покращення естетики, а й про нову якість життя: більше сенсу, більше взаємодії, більше зручності.
«Велодоріжки, спортивні майданчики»
«Зробити сквери, місця для зустрічей, арт-об'єкти»
«Зробити сквер, зменшити щільність забудови, озеленення»
«Додати урн, лавок, паркомісць, освітлення. Всього потроху»
«Чиста вода, безпека (цілодобові патрулі), озеленення»

Центр Житомира — стратегічне ядро міського життя, де переплітаються історія, культура, адміністрація та комерція. Але водночас він застарілий, перевантажений і нефункціональний.
Потрібно повернути простору людський масштаб: тінь, воду, місця для сидіння, зелену рамку, спокійний темп руху, короткі маршрути і м’яке світло.
Це дозволить зробити центр не лише “вітриною”, а місцем, де хочеться залишитися довше, ніж на дорогу до роботи.
Наступний крок — зшити фрагменти в єдину тканину.
Від історичного ядра — через адміністративні площі — до культурного бульвару має з’явитися безперервний пішохідний маршрут, логічний і приємний для руху.
А довкола нього — система догляду, кураторства, тактичних подій і малого озеленення.
Основний напрям: ревіталізація громадських просторів, озеленення, облаштування інфраструктури, безбар’єрність і безпека, створення зон для відпочинку, подій і зустрічей.
Центр Житомира може стати серцем міста не лише символічно, а й буквально — якщо повернути йому щоденну турботу, людяність і увагу до деталей. Саме тут місто має показати, яким воно може бути — сучасним, відкритим і гідним себе.
Перетворити одне-два паркомісця в центрі на зелений парклет із лавками та рослинами, щоб додати комфорту в щільно забудовану частину міста
Створити доступний простір для відпочинку з оглядовим майданчиком, лавками та інформаційними табличкам
Оживити хол кінотеатру, зробивши його відкритим простором для подій, спілкування, роботи та дозвілля
Створити невеликий сквер з лавками, зеленню та освітленням, щоб мешканці району отримали затишний і тихий простір для відпочинку
Перетворити простір, де стояв бюст Пушкіна, на місце пам’яті про Барона де Шодуара

Ми комьюніті урбаністів, дизайнерів, айті спеціалістів, тощо. Ми відкриті до спільних проєктів та колаборацій що покращують наше місто
«Старовинний, затишний, спокійний»
«Гучний, зручний, історичний»
«Безпечний, зелений, затишний»
«Все близько, зелений, старий»
«Хаотичний, гучний, не привітний для місцевих»