Облаштування алеї біля Камʼянки
Встановити лавки, смітники, навігаційні знаки щоб зробити комфортну прогулянкову алею вздовж річки
Богунія — один із найбільших та найдинамічніших мікрорайонів Житомира. Тут перетинаються річка й панельні будинки, старі промислові зони й нові житлові комплекси, природні ліси й активні торгові ринки. Це не “спальний мікрорайон” — це мікросвіт із власним ритмом, викликами, мріями та потужним потенціалом для розвитку.
Наше дослідження показало, що Богунія одночасно потребує турботи й має колосальний потенціал. Її сила — у людях, які цінують зелень, близькість природи, знайомі двори та щирі сусідські зв’язки. Її виклик — у занедбаності інфраструктури, браку затишних публічних просторів і зручного транспорту. Проте навіть у цих викликах мешканці бачать можливість — зробити район більш сучасним, чистим і дружнім до життя.
Цей матеріал — не просто аналітичний огляд, а підґрунтя для майбутніх змін. Тут ви знайдете: як мешканці описують свій район трьома словами; що їм подобається, що дратує, чого бракує; які просторові, соціальні та екологічні рішення можуть надати району нове дихання; тощо. Зібрані дані стали основою для цілісного бачення майбутнього Богунії.
Примітка: дослідження створено силами місцевих жителів та ентузіастів. Воно може містити суб’єктивні оцінки. Якщо у Вас є коментарі, ідеї чи уточнення — Ви маєте змогу залишити їх внизу сторінки.
Колишня назва — Врангельгоф; перейменована 1922 р. на честь 130-го Богунського полку
Панчішна фабрика 1935 р. дала народну назву «Чулочка»; її мозаїчний герб зберігся всередині ТРЦ
95-та ДШБ тренується на підземних спорудах колишнього 125-го Курського полку (нині склад ГСЧС)
Перший залізобетонний міст через Кам’янку збудований саме тут у 1905 р.
У 1941 р. на території мікрорайону був табір військовополонених Stalag 358
Богунія — не просто адміністративна одиниця, а мозаїка локальних “мікрорайонів у мікрорайоні”, кожен із власною атмосферою, репутацією та голосом. Це мікрорайон із характером, про який у Житомирі знають усі, але кожен сприймає по-своєму. Для когось — це природа, стежки до річки, спокій і дворове дитинство. Для інших — це щільна забудова, ринки, затори і трохи бруду.

Це місце постійного руху: маршрутки, базар, поліклініки, натовпи й хаос. Це точка сили й хаосу водночас. Для багатьох — саме це і є справжня Богунія: енергійна, метушлива, жива.

Типовий спальний мікрорайон із радянським настроєм: двори, дитячі майданчики, лавки з бабусями та магазини «біля дому». Місцеві відчувають цю частину як "свою територію", яка хоча й не ідеальна, але затишна по-своєму.

Найбільш недооцінений скарб Богунії. Тут — дика природа, старі стежки, потенціал для для зеленої зони. Але часто — це простір «для своїх», прихований і недоглянутий.

Сприймається як віддалена, напівсільська частина Богунії. Тут менше руху, більше спокою, але й бракує сервісів. Сюди їдуть за тишею, на дачу — але не за життям.

Офіційно частина Богунії, але сприймається як окремий всесвіт. Розвинутий та доглянутий район зі своїм характером, приватністю і внутрішнім розкладом. Сюди випадково не заїдеш — і, можливо, саме тому тут і збереглася своя особлива атмосфера.
Богунія — один із найстаріших та найбільш впізнаваних мікрорайонів Житомира, який формувався навколо природного ландшафту, сільського побуту, військової інфраструктури та промисловості.
У середині ХІХ століття ця територія належала баронесі Анні фон Врангель, дружині віце-губернатора Волинської губернії Людвіга фон Врангеля. Маєток баронеси отримав назву Врангельгоф або Врангелівка, що і стало першою офіційною назвою поселення. У цей же період прокладається Києво-Брестське шосе, з’являється міст через Кам’янку, діє цегельний завод, мильниця та господарські угіддя.
У другій половині XIX століття тут було збудовано військові казарми. Попри активну мілітаризацію, мікрорайон довго зберігав сільський характер — із хмільниками, колгоспами, господарськими дворами.
У 1930-х роках запрацювала панчішна фабрика, яка в народі дала району жартівливу назву “Чулочка”. Це підприємство стало точкою економічного зростання і джерелом локального виробництва. Також у 1941–1943 роках на території колишніх казарм існував німецький табір для військовополонених — шталаг №358.
Окреме місце в історії займає річка Кам’янка. За переказами, вона колись була судноплавною.
Також мікрорайон багатий на інші історичні об’єкти: стару водонапірну башту — пам’ятку промислової архітектури, церкви, польське кладовище та парк біля жіночого монастиря, що мають глибоке історичне значення.
Деякі місцеві розповідають про підземні ходи біля Кам’янки, про яр у лісі, де колись зимою каталися з гірки, а також про те, що школа №15 раніше була конюшнею.

Богунія — один із найбільш населених мікрорайонів Житомира. У межах 750 метрів (≈15 хвилин пішки) від центру району мешкає близько 34 500 осіб, а в радіусі 500 м — понад 21 000 осіб. У найближчі роки планується зведення житла ще для приблизно 1400 мешканців, що свідчить про подальше зростання щільності населення. (Дані з Інтегрованої концепції розвитку)
Район має високу частку молодих родин з дітьми, що проявляється в перевантаженості шкіл і садків — понад 300 дітей навчаються понаднормово.
Поруч із цим — зрілі родини та люди старшого віку, які користуються поліклінікою, скверами, зупинками. Для них особливо важлива зручна навігація, лавки та безбар’єрність.
Богунія в уяві мешканців — це зелений, затишний та спокійний мікрорайон. Але водночас звучить і протилежне сприйняття — як застарілого, хаотичного й занедбаного простору.
Мешканці сприймають Богунію як живий і просторий район, де природа ще не витіснена асфальтом. Ця “природа на межі” — ключова цінність району, яка дарує емоційну тишу, але й потребує турботи, організованості та захисту.
«Є багато бузку вздовж деяких вулиць… поряд ліс і кар’єр для купання, є невелика гора (Павлівська), звідки відкривається красивий краєвид на весь район»
«Мені дуже подобається вулиця Лісова вздовж річки. Це наче паркова зона, там практично відсутній дорожній рух, чисте повітря»
«Польський бульвар — ідеальне місце для прогулянок»
«Наш двір, шашлики на мангалі біля гаражів — тут справжнє життя району»
Мешканці говорять про втому від занедбаності. Їм не потрібні масштабні дорогі проєкти — лише базова турбота: чистота, лавки, безпечні тротуари, освітлення, сучасні громадські простори.
«Сміттєві баки на зупинці маршрутки — влітку нестерпний запах. Чекаєш транспорт — і вдихаєш сморід»
«Немає тротуарів, особливо на вулиці Миру. Люди йдуть дорогою. З дитиною на візочку чи самокатом — просто нереально»
«Занедбані дитячі майданчики, купа сміття, все поламано. Там тільки алкаші збираються»
«Немає адекватного освітлення — вночі страшно. Весь район темний. І це реальна загроза»
«Гаражі, в які ніхто не заїжджає. Це мертві зони»
Громадський транспорт на Богунії — це біль і розчарування для багатьох мешканців. Люди відчувають повну залежність від громадського транспорту: без графіка, без місць, без вибору.
«Переповнені маршрутки в години пік — це не ті слова, гірше. Люди буквально висять у дверях»
«Після 21:00 — дістатися до будь-якого району майже неможливо»
«На зупинках скляні укриття, в яких не сховаєшся від дощу. Це проблема по всьому місту»
«Водії маршруток постійно порушують правила, не зупиняються, грубіянять пасажирам»
«Зупинку на Героїв Десантників хочуть знести. Але вона єдина, де можна сховатися від дощу»
«Нечіткий графік руху. Маршрутки №19 і деякі інші просто проїжджають повз, навіть не зупиняються»
Люди не говорять про щось надзвичайне — вони прагнуть нормального функціонального міського простору, який у більшості мікрорайонів Житомира вже став стандартом.
«Ринок не відповідає потребам. Там брудно, шумно, і це геть не те місце, яким хочеться користуватись»
«Нам бракує елементарного — дитячих майданчиків, лавок, урн. Хоча б зони, де можна спокійно посидіти»
«Хотілось би більше спортивної інфраструктури — стадіонів, басейнів, майданчиків. Все або старе, або зайняте, або платне»
«Немає жодного нормального кафе. Є ринок, є забігайлівки, але щось затишне — відсутнє»
«Хотілось би маленький культурний центр: події, гуртки, йога, кіно. Хоч щось»
«Бракує скверів і алей для літніх людей. Усе або для машин, або занедбане»
Мешканці потребують конкретних просторових рішеннь, які можна реалізувати вже найближчим часом: простір має бути людяним — безпечним, зручним, естетичним, функціональним.
«Облаштувати уздовж річки Кам’янки повноцінну набережну з лавками, світлом, ігровими зонами. Це міг би бути маршрут для прогулянок, пробіжок і просто для життя»
«Побудувати сквер або мініпарк замість пустиря в центрі будинків на Героїв Десантників. Ми вже навіть садили там дерева самостійно»
«Зробити більше лавок. Це найпростіше, але зараз у районі ніде сісти»
«Оновити дороги і тротуари. Хочеться ходити з дитиною і не боятись за колеса візочка»

Мікрорайон поєднує густу забудову, значну кількість населення, активну комерцію, соціальні заклади та природне середовище. Це створює умови для формування локального центру повноцінного життя — з роботою, навчанням, дозвіллям і сервісами в межах пішої доступності.
Основна ідея: підтримати автономність мікрорайону та перетворити Богунію на повноцінний життєвий центр, а не «спальний мікрорайон».
Головним ресурсом району є природа: річка Кам’янка, ліси, яр, ландшафт.
Мешканці емоційно прив’язані до природного середовища, яке формує унікальність мікрорайону. Це не просто зелень — це елемент локальної ідентичності.
Основний напрям: ревіталізація річки Кам’янка через облаштування набережної, створення вело- і пішохідних маршрутів, зон відпочинку та відновлення природних екосистем.
Район відчуває нестачу базової інфраструктури — її розвиток має бути пріоритетом
Брак лавок, освітлення, смітників, безпечних переходів, громадського транспорту та паркувань — це найбільш болючі проблеми мешканців.
Основна ідея: інвестувати в дрібні, але помітні зміни, що покращують повсякденне життя.
Центр Богунії — ринок «Хмільники» та проспект Миру — має стати сучасним ядром
Встановити лавки, смітники, навігаційні знаки щоб зробити комфортну прогулянкову алею вздовж річки
Іронічний арт-об’єкт, який нагадає про минуле панчішної фабрики й перетвориться на символ Богунії
Створити комфортний простір з доріжками, лавками та освітленням. Зберігти природну красу локації
Створити оглядову площадку з безпечним бар’єром, лавками та навігаційним знаком
Створити комфортний підйом з лавками, доріжками та інформаційними табличками
Облаштувати сквер з озелененням, лавками та освітленням, щоб створити безпечний і затишний простір для відпочинку

Ми комьюніті урбаністів, дизайнерів, айті спеціалістів, тощо. Ми відкриті до спільних проєктів та колаборацій що покращують наше місто
«Затишний, зелений, привітний»
«Старий, хаотичний, зелений»
«Тихий, але небезпечний»
«Підстаркуватий, не сучасний, брудний»
«Домашній, компактний, можна знайти все що хочеш»
«Брудний, не затишний, перспективний»
«Депресивний з високим потенціалом»