Уяви собі: перед тобою вивищується чотириповерховий білосніжний палац. Він ніби дивиться на тебе теплими вікнами-очима, заворожує своїми античними рисами.
Цей палац не витвір фантазії, він дійсно існував. Він належав барону Івану де Шодуару і знаходився на території нинішнього Шодуарівського парку. Але перш ніж дізнатися більше про цю будівлю, давай трішки познайомимося з її власником.
Хто такі Шодуари? (коротка і не нудна довідка)
Родина Шодуарів була справжніми бізнес-акулами ХVIII століття. Попри нідерландське походження, Шодуари поширили свою справу в багатьох точках Європи (як-от в Німеччині та Австрійській імперії). Вони займалися гуртовою торгівлею, виробництвом ювелірних прикрас та годинників, надавали кредити.
Як же ж їх занесло в Житомир? Все дуже просто. Київський воєвода Антоній Потоцький заборгував Шодуарам чималу суму. Щоб розв’язати це питання, Ян Йосип де Шодуар оселився в Бердичеві — тоді це місто було Нью-Йорком регіону в фінансовому плані. Він перебрав на себе бізнес боржника Потоцького і одночасно почав розвивати свій власний. Та й так і залишився.
Родина з покоління в покоління жила десь поруч, як ось нарешті розпочалася її житомирська сторінка — правнук Яна Йосипа, Іван де Шодуар приїхав у 1888 році працювати в житомирській канцелярії Волинської губернії.
Трішки про Івана де Шодуара
Іван де Шодуар мав титул барона. Він успадкував величезні родинні статки, які включали не лише гроші — це були зібрання картин, книги, монети, мінерали, навіть «єгипетські старожитності». У його власність також перейшов сімейний маєток в селі Івниця поблизу Житомира.
Але у 1902 році сталася подія, яка перевернула все життя Шодуара — параліч нижньої частини тулуба. Саме хвороба змусила барона виставити івницький маєток на продаж і остаточно переїхати до Житомира.
Історія палацу
У 1905 році Іван де Шодуар розпочав будівництво нового помешкання. До проєктування він залучив київського архітектора Зиновія Журавського, який вже на той час спроєктував український маст-вісіт — вокзал в Жмеринці (клікай, щоб подивитися на нього).
Палац було збудовано біля природи та річки, в одній з найкрасивіших частин міста. Зараз тут пролягає Третій бульвар та вулиця Шляхетна. Будівля мала чотири поверхи та бічну прибудову — флігель.
Шодуар планував не просто жити у своєму палаці — всередині він створив музей, відкритий для відвідувачів у певні дні, а також бібліотеку. Навколо будинку Іван де Шодуар облаштував парк, в який було завезено рідкісні дерева з різних кліматичних зон та континентів (наприклад, Південної Америки та Австралії). Також було створено оранжерею з різними видами троянд та навіть зимовий сад з пальмами.
До свого парку де Шодуар перевіз і мармурові «античні» скульптури, які раніше прикрашали парк маєтку в Івниці. Найвідоміша з них — статуя Діани, богині полювання, — пізніше була відлита в чавуні на замовлення барона. Це копія ідентичної скульптури, що знаходилася у Версалі (нині у Луврі) — так Шодуар приніс трішки західної культури у наше місто.
А ще там були акваріуми з екзотичними рибами! Для оформлення парку барон запросив майстрів Мартіна Затона та Вацлава Длоугі, які й були авторами таких дизайнерських рішень. Длоугі, до речі, створив славнозвісні сходи до набережної, якими ми користуємось і сьогодні.
Подальша доля будівлі
Хвороба барона давалася взнаки — у грудні 1918 року де Шодуар сильно занедужав, а вже навесні — помер. Попри його заповіт, велика частина майна була викрадена або привласнена радянською владою і вивезена з Житомира. Те, що сталося з тілом самого Івана де Шодуара заслуговує на кримінальний детектив (можливо розповімо колись іншим разом). А зараз про палац.
Спершу тут розмістили штаб компартії. Але проіснував він недовго — розпочалася Друга світова війна. Багато дерев з парку було викопано та вивезено. Більшість скульптур зникла або була знищена як раніше під час революції, так і під час Другої світової війни. Збереглася лише Діана Версальська. А сам маєток барона було пошкоджено під час звільнення Житомира. І хоч він піддавався відбудові, радянська влада вирішила демонтувати «буржуазний палац».
***
Сьогодні ти все ще можеш познайомитися зі спадщиною де Шодуара: відвідати його парк, побачити деякі рослини, які збереглися до наших днів, пройтися сходами, доторкнутися до статуї. І хоч найголовнішого — палацу — вже давно немає, його історія збережена. У 2023 році на місці маєтку було встановлено стенд з історією будівлі та посиланням на 3D-модель палацу.
Історія цієї будівлі — лише невеличка деталь біографії Івана де Шодуара. Його життя пов’язане з нинішнім Житомирським краєзнавчим музеєм і вулицею Великою Бердичівською. І про це я обов’язково розкажу в майбутніх статтях.