Джерело: Суспільне Житомир
6 лютого 1996 року Велика Британія передала станцію Україні, і відтоді вона стала головною базою українських наукових досліджень на шостому континенті. За три десятиліття до роботи в Антарктиді долучилися й 11 жителів Житомирщини. Починаючи з 2000-х років, представники області регулярно входили до складу українських антарктичних експедицій, працюючи на станції “Академік Вернадський” у різних ролях — від науковців до інженерів і фахівців життєзабезпечення.
За інформацією, розміщеною на сайті Національного антарктичного наукового центру, у 18 Українських антарктичних експедиціях (2001–2026 роки) взяли участь 11 представників Житомирщини:
- Василь Яндюк (Коростень);
- Олександр Карягін (Житомир);
- Василь Омельянович (Малин);
- Юрій Гордієнко (Городоцька громада);
- Микола Весельський (Житомир);
- Павло Малов (Житомир);
- Віктор Лук’ященко (Іванівка, Житомирський район);
- Всеволод Мірошниченко (Житомир);
- Валентина Гарбарчук (Житомир);
- Сергій Якущенко (Коростень);
- Олексій Мельничук (Іршанськ).
Частина полярників з Житомирської області працювали в Антарктиді неодноразово. Наприклад, Віктор Лук’ященко був учасником шести річних експедицій, у трьох із яких був начальником станції, Василь Омельянович із Малина п’ять разів був у складі українських антарктичних експедицій як кухар, а адміністратор зв’язку Павло Малов та біолог Микола Весельський з Житомира тричі брали участь у зимівлях на станції “Академік Вернадський”. Представники Житомирщини забезпечували безперервні наукові спостереження, метеорологічний моніторинг, зв’язок, технічне обслуговування станції та побут полярників.
“Кожне повернення — це нові питання і нові відкриття”
Біолог із Житомира Микола Весельський тричі працював у складі українських антарктичних експедицій на станції “Академік Вернадський”. Він розповів Суспільному, що рішення повернутися після першої поїздки було усвідомленим.
“Через рік після першої експедиції в тих місцях залишилося дуже багато цікавого, що я не встиг дослідити. За перший рік ти лише входиш у роботу, починаєш розуміти, на що варто звертати увагу, де і як, залежно від погоди, можна працювати ефективніше”, — розповів науковець.
Йдеться не лише про біологічні об’єкти, а й про досвід, який накопичується поступово. З кожною експедицією, сказав Весельський, з’являються нові запитання й нові “природні загадки”, які хочеться розгадати.
“Фактично кожен раз — це щось нове. Навіть шляхи до станції були різними, не одним і тим самим маршрутом добиралися”, — додав він.
Важливою складовою антарктичних зимівель Микола Весельський назвав людський фактор — команду і атмосферу взаємної підтримки.
“Гарні люди, дуже комфортні і робота, і побут. Коли завдання виконані добре і тобі пропонують поїхати ще раз — це, звісно, приємно. А далі ти вже вживаєшся в цю справу”, — розповів науковець.
Він також зазначив, що нині на станції працює нове покоління полярників, із сучаснішим обладнанням і вдосконаленими методами досліджень.
“Ті обліки, які ми колись проводили вручну, зараз технологічно значно досконаліші. Подекуди можна навіть не виходити зі станції. Але біологічні дослідження все одно потребують безпосередньої присутності в природному середовищі”, — пояснив Микола Весельський.
Водночас, за словами Миколи Весельського, на станції чітко відчувається спадкоємність і традиції, закладені ще у перші роки української присутності в Антарктиді.
“Традиції збереглися. Ті, які українці перейняли після британців, передавалися від експедиції до експедиції і зберігаються й нині”, — сказав полярник.
Для самого Миколи Весельського ювілей станції — це подія загальнонаціонального масштабу.
“Це важливе місце для України і велика подія для всієї країни”, — підсумував науковець.
У складі експедицій від Житомирщини працювали:
- начальники станції, зокрема представники Національного антарктичного наукового центру та Головного центру спеціального контролю;
- науковці — біологи, геофізики, метеорологи;
- інженерно-технічні фахівці — дизеліст, електрик, системний механік, адміністратор зв’язку;
- фахівці життєзабезпечення — кухарі.
VI українська антарктична експедиція 2001–2002 років:
- провідний фахівець (дизеліст) з Коростеня — Василь Яндюк.
VІI українська антарктична експедиція 2002–2003 років:
- науковий співробітник-геофізик з села Іванівка Житомирського району Віктор Лук’ященко.
VІІІ українська антарктична експедиція 2003–2004 років:
- провідний фахівець (дизеліст) з Коростеня — Василь Яндюк.
ІХ українська антарктична експедиція 2004–2005 років:
- начальник станції, науковий співробітник-геофізик Національного антарктичного наукового центру з села Іванівка Житомирського району Віктор Лук’ященко.
Х українська антарктична експедиція 2005–2006 років:
- геофізик з селища Городок Городоцької селищної громади Юрій Гордієнко.
ХІ українська антарктична експедиція 2006–2007 років:
- провідний фахівець (адміністратор зв’язку) Павло Малов.
ХІV українська антарктична експедиція 2009–2010 років:
- провідний фахівець (електрик) з Житомира Олександр Карягін;
- провідний фахівець (адміністратор зв’язку) Павло Малов.
ХV українська антарктична експедиція 2010–2011 років:
- провідний фахівець з села Іванівка Житомирського району Віктор Лук’ященко.
ХVІ українська антарктична експедиція 2011–2012 років:
- провідний фахівець (кухар) з Малина Василь Омельянович.
ХVІIІ українська антарктична експедиція 2013–2014 років:
- начальник станції Головного центру спеціального контролю (ГЦСК), кандидат технічних наук, провідний інженер з селища Городок Городоцької селищної громади Юрій Гордієнко;
- науковий співробітник Житомирського обласного краєзнавчого музею— біолог з Житомира, провідний науковий працівник Микола Весельський;
- фахівець І категорії (кухар) з Малина Василь Омельянович.
ХVІІ українська антарктична експедиція 2012–2013 років:
- дослідник-геофізик Національного антарктичного наукового центру з села Іванівка Житомирського району Віктор Лук’ященко.
ХІХ українська антарктична експедиція 2014–2015 років:
- провідний фахівець (системний адміністратор зв’язку) з Житомира Павло Малов.
ХХ українська антарктична експедиція 2015–2016 років:
- начальник станції, дослідник-геофізик Національного антарктичного наукового центру з села Іванівка Житомирського району Віктор Лук’ященко;
- науковий співробітник Житомирського обласного краєзнавчого музею — біолог з Житомира, провідний науковий працівник Микола Весельський;
- фахівець І категорії (кухар) з Малина Василь Омельянович.
ХХІІ українська антарктична експедиція 2017–2018 років:
- начальник станції, дослідник-геофізик Національного антарктичного наукового центру з села Іванівка Житомирського району Віктор Лук’ященко.
ХХІІІ українська антарктична експедиція 2018–2019 років:
- дослідник-біолог, провідний науковий співробітник Житомирського обласного краєзнавчого музею Микола Весельський;
- провідний фахівець (системний механік) з Житомира Всеволод Мірошниченко;
- провідний фахівець (кухар) з Малина Василь Омельянович.
ХXV українська антарктична експедиція 2020–2021 роки:
- (кухар) з Малина Василь Омельянович.
ХXIX українська антарктична експедиція 2024–2025 роки:
- метеоролог Херсонської державної морської академiї Міністерства освіти і науки України з Коростеня Сергій Якущенко. Під час повномасштабного російського вторгнення він з родиною евакуювався з Херсона до Коростеня;
У коментарі Суспільному Валентина Гарбарчук розповіла, що 30-річчя української присутності на антарктичній станції “Академік Вернадський” сприймає як привід для гордості за державу.
“Отримавши станцію від Великої Британії 30 років тому, Україна залишається серед кращих у розвитку наукової діяльності і продовжує проводити безперервні дослідження в різних напрямках — метеорологічному, біологічному, геокосмічному та інших, бере участь у багатьох наукових міжнародних проєктах навіть під час повномасштабного вторгнення”, — розповіла полярниця.
І додала, що на “Вернадському” й нині зберігають окремі британські традиції, водночас додаючи українські елементи. Зокрема, у святкову суботу замість офіційних чоловічих костюмів з краватками і вечірніх суконь полярники одягають українські вишиванки. Також на станції підтримують традицію готувати національні страви — борщ із пампушками, вареники та інші.
“Нинішні зимівники часто звертаються до досвіду попередніх експедицій. Кожен склад команди залишає пам’ятне фото, яке зберігається на станції у відведеному місці. Багато полярників брали участь у кількох експедиціях, тож під час прибуття нового складу діляться історіями з життя зимівників, розповідають про відомих гостей станції та передають практичні напрацювання. Цей досвід допомагає учасникам експедицій у виконанні технічних завдань і проведенні наукових досліджень”, — розповіла Валентина Гарбарчук.
ХXX українська антарктична експедиція 2025–2026 роки:
- метеоролог з Іршанського ліцею Олексій Мельничук.
У коментарі Суспільному Олексій Мельничук сказав, що 30 років присутності України в Антарктиді — це вже невід’ємна частина історії світової науки.
“І відтепер я також особисто причетний до цього процесу. В це вкладено частинку і моєї праці, частинку і мого життя”, — зазначив полярник.
За його словами, на станції “Академік Вернадський” відчувається власна історія та сформовані традиції. Полярники дбають про збереження об’єктів, пов’язаних із попереднім етапом її існування, зокрема будівлі колишньої станції “Ворді-хауз”, бару “Фарадей”, британської бібліотеки та фонотеки.
“Ці пам’ятки нагадують про майже 80-річну історію наукової присутності на острові Галіндез. Водночас, продовжуючи роботу британських колег, українські науковці розвивають і розширюють напрямки досліджень. Йдеться про біологію й геофізику, метеорологію та гідрологію, гляціологію й аерологію. Ці наукові підходи впроваджуються з перших днів перебування українських експедицій на острові Галіндез”, — розповів Олексій Мельничук.
Пам’ятаючи традиції попередників, полярники водночас формують і власні — українські.
“На станції відзначають національні свята та пам’ятні дати, а важливою частиною повсякденного життя стала українська кухня. Саме поєднання історичної спадщини й сучасних українських традицій і формує унікальну атмосферу на станції “Академік Вернадський”, — сказав метеоролог.
За його словами, забути попередні експедиції неможливо: у холі станції зберігаються фотографії всіх складів зимівників як нагадування про їхню роботу.
“Сучасні дослідження ґрунтуються на науковому підмурку, закладеному попередниками. Один із прикладів — роботи професора Геннадія Міленевського з вивчення озонового шару над Антарктидою, які стали продовженням досліджень британського вченого Джозефа Фармана та тривають і нині, зберігаючи увагу світової наукової спільноти”, — розповів Олексій Мельничук.
