Про це повідомила Суспільне Житомир
Дружина учасника бойових дій Анжеліка Шомко, завдячуючи гранту від Центру зайнятості, вирішила розширити створену у Житомирі у 2023 році дитячу студію. Нині підприємиця перетворила її на центр розвитку з мінідитсадком та новими освітніми форматами для дошкільнят. Анжеліка Шомко розповіла Суспільному, на що використала грантові гроші, як формується щотижнева програма занять дітей, як поєднуються творчі, інтелектуальні та сенсорні практики.
Що спонукало відкрити власну дитячу студію у 2023 році?
“Цей шлях не був швидким. Я довго мріяла та хотіла. І вирішила, що або зараз, або ніколи. Так з’явився мій перший маленький кабінет. Спочатку це були лише заняття з малювання. Поступово, за запитом батьків, розширювалися напрямки занять. Бажання розширюватися та розвиватися було завжди. Так крок за кроком ми прийшли до повноцінного центру розвитку з мінідитсадком та великим переліком розвиткових занять” – розповідає Анжеліка
Чи мотивувала вас війна робити щось корисне для дітей та батьків?
Були моменти, коли здавалося, що це не на часі. Однак саме підтримка та спілкування з батьками стали головним стимулом працювати під час війни. Більшість батьків залишаються з нами роками, і вони просили розширити час перебування дітей, додати більше напрямків розвитку. Тоді розумієш: незважаючи на війну, дитинство триває. І ми повинні робити все можливе, щоб підтримати це.Наше завдання — допомогти дітям та їхнім батькам пройти цей складний час з користю і створити приємні спогади. Ми робимо все, щоб це стало реальністю.
Які були перші труднощі?
Ключовим і водночас неочікуваним для мене виявився обсяг роботи. Доводилося одночасно бути і викладачем, і адміністратором, і бухгалтером, і поєднувати ще десятки інших напрямків. Я постійно була на зв’язку та підтримувала діалог із батьками.
У той період моя робота була особливо необхідною: формувалися напрямки занять, швидко набиралися кілька паралельних груп. Виконувати все самій, не маючи ще достатнього багажу напрацювань та налагодженої системи, виявилося складно. Саме тоді я задумалася про помічників і про розширення простору загалом.
Як змінився спектр занять у новому приміщенні?
Коли ми переїхали в нове, велике приміщення, я нарешті отримала можливість заповнити його групами, які хотіла. Тепер я можу одночасно організовувати кілька напрямків розвитку для дітей. Раніше я не могла цього зробити через обмеження простору. Зараз ми маємо можливість створювати більше груп, зокрема, з підготовки до школи, з вивчення англійської та художньої студії. Також додали заняття з виготовлення виробів з глини. Творчі заняття надихають мене найбільше і спонукають організовувати ще більше цікавих та корисних заходів для малюків.
Ви залучили грант у 500 тисяч гривень від Центру зайнятості. На які потреби пішли ці гроші?
Переважна сума грошей пішла на облаштування приміщення: екологічні матеріали, ортопедичні ліжка та матраци. Також закупили багато методичних матеріалів, наочності для занять, іграшки, техніку. Окрема частина — це CRM-система та організація робочих процесів. Це дисципліна центру та зручність, як для мене, так і для батьків.
Яким ви бачите головний акцент вашого центру — що робить дитячий центр унікальним?
Ми — простір розвитку, у центрі якого завжди дитина. Наші заняття побудовані не за сухою “академічною” програмою: кожне заняття — це подорож, де поєднуються творчість, сенсорика, активність і логіка. Наш простір — це друга родина для кожної дитини, де панують тепло та підтримка.
Як формується щотижнева програма занять? Хто допомагає у методичній частині?
У нашому мінідитсадку розроблені комплекси тем, що охоплюють усі найважливіші напрямки розвитку дошкільнят. Кожен тиждень — нова пригода, за якою ми й рухаємося. Я створюю й контролюю методичну базу, а наші педагоги підтримують і збалансовують творчий та інтелектуальний аспекти. Це справжня командна робота.
Чому для вас важливо поєднувати творчі, інтелектуальні та сенсорні практики?
Тому що діти розвиваються комплексно. Поєднання різних методик посилює результат навчання. І найголовніше — дітям так легше й цікавіше сприймати інформацію. Для них це гра-подорож, у якій вони досліджують, розвиваються та пізнають світ у доступних, захопливих формах.
Розкажіть детальніше про поділ простору: як спланували інтер’єр? Яку атмосферу створили для дітей?
Я не хотіла банальних та стандартних рішень. Наш простір виконаний у природному стилі, з екологічних матеріалів і в пастельних, спокійних відтінках. Ми надихалися природою, лісом та атмосферою затишку. Передбачили зони для творчості, активних занять і відпочинку. У кожної групи — свій власний простір. Усе необхідне — у вільному доступі для дітей. Приміщення світле та просторе, без зайвих подразників, щоб діти могли проявляти себе й почуватися вільно.
Ви активно працюєте з родинами дітей. Як вибудовуєте комунікацію з батьками?
У нас відкрита та чесна комунікація. Батьки знають усе про те, чим займаються їхні діти, як проходить день і які теми ми вивчаємо. Ми надаємо зворотний зв’язок у будь-який момент. Щодня надсилаємо фото й відео з занять, а також обговорюємо успіхи та можливі труднощі.
Ви вирішили надати безкоштовні місця дітям загиблих військових і знижки для родин учасників бойових дій.
Це наша внутрішня позиція. Якщо ми можемо підтримати такі родини — ми це робимо. Це мінімальний внесок, який я можу зробити як підприємиця.
Ви працюєте самостійно та залучаєте спеціалістів на договірних умовах. Кого запросили в команду після розширення? Які вимоги ставите до педагогів та інструкторів?
У нас у штаті — професійні педагоги. Найголовніше — щира любов до дітей. Без цього жодні знання не мають значення. Також із нами працює запрошена логопедка — досвідчена фахівчиня. Для нас важливі професійність, щирість та повага до дитини.
Яким ви бачите розвиток центру через рік? Чи плануєте відкривати ще одну філію або франшизу?
Хочу розширити напрямки, посилити програму та бачити ще більше щасливих дитячих оченят. Думки про масштабування є, але поспішати не хочу. Спершу — довести роботу нинішнього центру до ідеалу.
Що для вас особисто означає робота з дітьми? Що надихає продовжувати працювати під час війни?
Це мій сенс зараз. Ми отримуємо дуже потрібний обмін енергією. Діти відчувають щирість — її неможливо приховати. Їхні голоси й сміх надихають, тримають у тонусі, додають сили. Наша робота — маленька, але важлива частина тилу.
Яку підтримку, на вашу думку, сьогодні найбільше потребують батьки вихованців?
Насамперед батьки потребують підтримки та відчуття, що вони не самі. Для них важливо бачити прогрес дитини, але водночас мати можливість трохи видихнути й відпочити. Ми всі зараз виснажені, і батькам також потрібна турбота.
