Про це Євдокимов повідомив на своїй Facebook-сторінці.
Дорогі колеги, шановні студенти, моя велика університетська родино!
Я достроково завершую свої повноваження ректора й залишаю не просто адміністративну посаду – я прощаюся з цілою епохою свого життя. Епохою, у якій було так багато ваших очей і голосів, усмішок, наших спільних турбот, щоденного клопоту, радостей і перемог.
Сьогодні мені особливо нелегко добирати слова, адже це день, коли частинка мого серця назавжди залишається з вами. Для мене ця каденція була значно більшим, ніж формальним виконанням обов’язків. Це була любов, служіння і глибокий внутрішній сенс, який щодня дарував мені сили й натхнення.
За його словами, кожен день, проведений поруч із студентами та викладачами, був для нього справжнім дарунком, бо він жив університетом, дихав ним, переживав за нього, оберігав його як щось надзвичайно дороге й важливе. І кожен із викладачів, співробітників чи студентів – став не просто частиною великої спільноти, а людиною, з якою він прожив значущий життєвий відрізок. Всі вони стали для мене родиною, опорою, гордістю, тією силою, яка підтримувала мене у найскладніші моменти й давала наснагу рухатися вперед.
Попри те, що сьогодні я залишаю посаду, моє серце назавжди залишається тут, серед людей, з якими пов’язано стільки важливих і теплих моментів. Моя любов до університету залишається тут. Моя безмежна вдячність і повага до кожного з вас – також тут. І моя віра у вас, у ваш талант, ваше завзяття й вашу мудрість – незламна й невичерпна.
Ректор зізнався, що попереду його чекає новий шлях, нові виклики, нова посада, але цю частину свого життя він завжди згадуватиме зі щирою вдячністю і теплом, яке з роками лише посилюватиметься.
Тож прошу вас берегти одне одного, підтримувати, не втрачати сміливості мріяти й наполегливо йти вперед, навіть коли важко. Наш університет – це не стіни й не аудиторії. Це ми з вами, це наш спільний дух, наші цінності, наша любов до справи й наше прагнення робити світ кращим.
Щиро дякую вам за довіру, за підтримку, за віру в мене і в нашу спільну справу. Обіймаю кожного з вас і беру ці спогади з собою назавжди.