Про це повідомила депутатка Житомирської міської ради Людмила Зубко на своїй сторінці у Facebook.
“Вкотре звернулася з офіційною ініціативою до колег-депутатів Житомирська Міська Рада щодо збереження мозаїчного панно. Сьогодні йдеться про мозаїку на фасаді дитячого садка “Ромашка” на вул. Старочуднівській, 4А в Житомирі”, – написала депутатка.
За її словами, сама будівля зведена у 1966 році, а мозаїка на її фасаді не просто декоративний елемент, це автентична частина архітектурного ансамблю і важливий зразок українського монументально-декоративного мистецтва 1970–1980-х років. Образ ромашки напряму пов’язаний із назвою закладу й є частиною його історичної ідентичності.
За попередніми дослідженнями, автором мозаїки може бути В. Косминський, а сама робота має назву «Сад дитинства». Для кількох поколінь житомирян це не просто панно — це спогад, впізнаваний образ, частина міського ландшафту й пам’яті.
“У зв’язку із запланованими роботами з термомодернізації будівлі існує реальний ризик пошкодження або знищення мозаїки. Саме тому я ініціювала:
- розгляд питання про внесення цього панно до Переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини;
- проведення фахового обстеження із залученням спеціалістів з охорони культурної спадщини;
- надання офіційного висновку щодо його історичної та мистецької цінності;
- і, що принципово важливо, — передбачення в технічному завданні можливості утеплення цієї стіни зсередини, без знищення мозаїки”, – зазначила Зубко.
Також вона додала, що на робочій комісії депутати ухвалили рішення не зберігати мозаїчне панно і фактично закрити його утеплювальними матеріалами ззовні. Це означає не лише втрату окремого художнього об’єкта, а затирання фрагмента міської пам’яті, важливого для кількох поколінь житомирян. Саме той випадок, коли технічна зручність бере гору над культурною відповідальністю, написала депутатка.
“Я з цим рішенням не погоджуюся. Переконана, що місто має шукати варіанти, які дозволяють одночасно модернізувати будівлі й зберігати культурну спадщину. Варто вивчати успішний досвід інших міст і знаходити альтернативи. Збереження таких об’єктів — не про «ностальгію за минулим», а про відповідальне ставлення до міста та його пам’яті. Житомир на це заслуговує”
