Про це повідомило Суспільне Житомир
Інструкторка з йоги Юлія Нищук з Житомира в інтервʼю Суспільному розповіла про адаптивну йогу, її особливості, для кого такі практики можуть бути корисними та що потрібно, аби регулярні заняття з’явилися у місті.
Розкажіть, будь ласка, про себе: як ви стали інструкторкою з йоги і чому обрали саме цей напрям?
Інструкторкою з йоги я стала випадково. Раніше вважала, що йога — не для мене: здавалася надто повільною і не відповідала моєму темпу життя. Це було пов’язано зі стереотипами про йогу. На той час я вже викладала функціональний тренінг, працювала адміністраторкою в оздоровчому центрі, бігала й любила усілякі активності. Згодом у центрі виникла потреба в інструкторці з флай йоги. Я пройшла навчання і почала викладати. З часом зрозуміла, що хочу глибше пізнавати йогу і себе через цю практику. Знайшла свого вчителя і напрям, який мені близький. Так уже понад сім років викладаю йогу онлайн та офлайн.
Чим для вас важлива адаптивна йога?
Для мене адаптивна йога — це насамперед про доступність, безпеку і повагу до тіла. Така практика дає змогу займатися без болю, страху і тиску щодо результату. Вона підлаштовується під потреби людини, а не навпаки. Адаптивна йога особливо важлива для тих, хто пережив травму, хворобу або складний життєвий досвід і прагне відновити відчуття опори в тілі та заспокоїти нервову систему. У цьому напрямі я бачу і свою роль — бути поруч та підтримувати через практику, коли слова часто зайві і потрібен час на відновлення.
Чому в Житомирі досі немає практик адаптивної йоги для людей з інвалідністю чи ветеранів?
На мою думку, цьому є кілька причин. Передусім — тривалий час не було достатньої публічної уваги й запиту саме на такі практики. Якщо говорити про ветеранів, то багато чоловіків, обираючи спорт, надають перевагу тренажерній залі, боротьбі, волейболу чи футболу. Ці напрями нині активно розвиваються, і це, на мою думку, важливо, адже вони допомагають перемкнутися й отримати позитивні емоції. Йога ж — це інший формат роботи, більш глибокий. Для чоловіків вона може бути про силу не через напруження, а через внутрішню опору, спокій і контроль. Це складніший шлях. Крім того, адаптивна йога потребує спеціальної підготовки інструкторів і відповідних умов. Важливий і простір — тихе, доступне приміщення з безпечним середовищем і спокійною атмосферою. Також не всі люди хочуть відвідувати окремі групи лише за ознакою травми чи інвалідності. Тому, на мою думку, логічно починати з індивідуальної роботи, а згодом поступово інтегрувати людей у звичайні групи без поділу.
Які групи людей у місті могли б найбільше виграти від таких занять?
Ветерани й ветеранки, люди після травм та операцій, люди з хронічним болем, ті, хто переживає стрес, тривогу, порушення сну, старші люди, а також усі, кому важливо безпечно рухатися й підтримувати нервову систему. Адаптивна йога — це про універсальність і можливість ефективно практикувати навіть тоді, коли тіло має обмеження.
Які особливості адаптивної йоги порівняно зі звичайною йогою?
Головна різниця — підхід. Тут не про форму, а про відчуття. В адаптивній йозі важливо використовувати варіації асан та вправ, допоміжні матеріали, більше уваги на диханні, роботі з нервовою системою і межами. Тобто не йти в біль чи сильний дискомфорт, а слухати себе і рухатись в межах того, що дозволяє стан сьогодні.
Які вправи або техніки можна починати робити вдома або в студії без спеціального обладнання?
Це можуть бути прості дихальні техніки, м’яка мобілізація суглобів, повільні рухи та легкі вправи на розтягнення. Важливо виконувати їх без болю, у комфортному темпі, не порівнюючи себе з іншими, уважно прислухаючись до власних відчуттів і стану тіла.
Що потрібно, щоб в Житомирі з’явилися регулярні заняття з адаптивної йоги?
Насамперед потрібні доступне приміщення та запит з боку людей. Такі заняття можна починати з індивідуальної роботи й поступово формувати невеликі групи, створюючи середовище без тиску і поділу. Важливо, щоб простір був фізично доступним і безпечним, а сама практика — відкритою для різних людей і їхніх потреб. Я готова проводити індивідуальні заняття, зокрема й на безоплатній основі. Для цього вже є доступне приміщення на першому поверсі. Також я зверталася до начальника міського управління у справах ветеранів війни Андрія Забігайла з пропозицією спрямовувати до нас ветеранів і ветеранок — як у межах передбаченого фінансування, так і на безоплатних або пільгових умовах. Відповіді на це звернення я не отримала. Інших налагоджених каналів комунікації з ветеранською спільнотою наразі не маю, так само як і чіткого механізму інформування про такі заняття.
Хто в місті може допомогти в організації таких занять?
Це можуть бути волонтерські організації, ветеранські простори, реабілітаційні центри, а також спортивні й культурні ініціативи. Усі, для кого важливо створювати доступні можливості для відновлення і руху. На мою думку, у цій сфері важливо об’єднувати зусилля, а не працювати ізольовано.
Які перспективи та користь для учасників ви бачите, якщо адаптивна йога запрацює у місті?
Насамперед це може стати простором підтримки й відновлення, де люди почуватимуться спокійно й безпечно. Учасники зможуть зменшувати напругу, заспокоювати нервову систему, розвивати рухливість, покращувати сон, відновлювати контакт із тілом і відчуття стабільності. Важливо, що це відбуватиметься поруч з іншими людьми — без ізоляції чи поділу, у спільному міському просторі.