Чай є на поличці майже у кожному домі. Але більшість із нас п’є його не думаючи: просто взяв пакетик, окріп, поєднав їх та випив між справами. Однак є люди, для яких чай — це зовсім інша історія. Це не звичайний теплий напій, а спосіб сповільнитись, відчути момент та почути самого себе.
У Житомирі є власні чайна майстриня та чайний клуб. Сьогодні розповідаємо, що таке справжня чайна церемонія, і куди йти, якщо хочеш спробувати справжній смак чаю.
Чайні традиції Сходу
Чайна церемонія прийшла зі Сходу: Китаю та Японії. В кожній культурі вона має унікальний характер. Головне, що об’єднує обидва види церемонії — не техніка заварювання і не посуд. Це стан: коли нікуди не поспішаєш, викидаєш зайві думки з голови, не гортаєш стрічку. Ти просто сидиш та насолоджуєшся моментом. Повільно й усвідомлено смакуєш чаєм, отримуючи задоволення від кожного ковтка. Найцікавіше, що чайна церемонія може тривати від півтори до шести годин, доки напій має смак. І це чудовий спосіб реально сповільнитись у цьому бурхливому світі.
Для китайської чайної церемонії потрібен чай, невеликий чайник із глини, посудина для переливання чаю, маленькі чашки (піали), а також чайна дошка. В першу чергу проводиться підігрів посуду: чайник та піали обполіскують гарячою водою. Наступний крок — знайомство з чаєм: можна понюхати сухий лист, оцінити його аромат.
Потім чай “оживляють” — дають йому зустрітися з водою і прокинутись. Тільки після цього починають заварювати. Хороший чай можна промивати від 6 до 15 разів — і він не втрачає смаку. Є сорти, які розкриваються з кожною новою заваркою і можуть триматись годинами.
На церемонії часто використовують фігурки — наприклад, черепаху, слона, дракона, жабу. Кожна уособлює певну якість: наприклад, дракони символізують силу, захист та процвітання, а от черепаха —- довголіття та мудрість. Фігурки ставлять на чайну дощечку, поливають водою і навіть наливають їм чай — щоб і “чайні духи” могли смакувати.
Вибір кольору піали може залежати від виду чаю. Наприклад, для зеленого частіше обирають посуд білого або світло-зеленого кольору, для пуеру — темніші або земляні відтінки, а для червоного — синю кераміку.
Натомість японська чайна церемонія базується на чотирьох принципах: гармонії, повазі, чистоті та спокої. Для початку гості омивають руки на знак очищення та заходять до чайного будиночка через низькі двері, залишаючи за порогом всі свої турботи. Господар готує густий чай коітя, який учасники куштують по черзі, а потім легший чай усутя, який подається вже в окремих чашах. Важливим є не лише напій, але й атмосфера, посуд, а також уважність до кожної деталі.
Здавалось би, це все про далекі традиції і складні ритуали. Але насправді поріг входу набагато нижчий, ніж здається. У Житомирі є люди, які вже занурились у цю культуру — і готові провести тебе у світ справжнього чаю.
Валентина Северенчук: чай як спосіб почути себе
Чайна майстриня Валентина потрапила у світ чаю у серпні 2014 року. Вона одразу відчула, як він впливає на роботу уваги. Не роздумуючи довго, вона вирішила взяти це у своє життя назавжди. Сьогодні Валентина проводить регулярні чайні зустрічі різного формату в Житомирі і навчає чайній церемонії онлайн — з будь-якої точки світу.
У 2017–2019 роках Валентина працювала в чайному клубі в Житомирі — і саме тоді з’явилась ідея проводити власні заходи. Поштовхом став несподіваний дзвінок від Антона Стрільця — музиканта, з яким вона познайомилась на його хендпан-концерті. Він запропонував зробити спільний захід: чайну церемонію з живою музикою. Так все і почалось.
На питання, що ж таке чайна церемонія, Валентина відповідає: “Це інструмент який допоможе вам краще почути себе, знайти спокій та внутрішню тишу, побудувати нове оточення”.
Валентина практикує китайську церемонію. Різницю у ритуалах вона пояснює так: китайська дає більше свободи і має кілька видів. Японська — серйозніша, де кожен рух має бути відточеним. Простору для імпровізації там майже немає.
Але є деталь, яка здивує більшість: найважливіше в церемонії — не чай і не посуд. Це вода: “Якщо найкращий чай заварити поганою водою, він просто зіпсується і врятувати вже його не можна буде. А якщо заварити гарною водою чай середньої якості — він напевно буде смачнішим від кращого чаю завареного поганою водою”.
Який чай найскладніший для розуміння? Для Валентини це був шен пуер (чай із свіжим, трав’янистим смаком, який з віком стає м’якшим і складнішим — прим.авт.) — перші три-чотири роки вона його взагалі не пила. Але робить важливе застереження:
“Я за те, щоб кожна людина будувала свої відносини з кожним чаєм. Те, що певний чай має для когось певний смак і ефект — не значить, що у вас буде так само”.
Хто приходить на її церемонії? Люди, які шукають нових знайомств, спокою, цікавого проведення часу. Валентина пояснює просто: у нашій культурі закладено щось пити разом. Чай — гарний привід для зустрічі, після якого на наступний день немає наслідків і який відновлює ресурс уваги, а не виснажує. Чайна майстриня радить: “Перед традиційним ритуалом важливо відпустити будь-які очікування. Це, до речі, допомагає не тільки в чайній церемонії”.
На питання яким чаєм був би Житомир, Валентина відповідає: “Це напевно Габа (улун, який цінують за м’який заспокійливий ефект — прим. авт.). Бо тут тихо та спокійно, до нас навіть часто приїжджають з Києва просто виспатись. І взагалі мені здається, що тут вже пів Києва живе”.
Лариса Дубчак: чайний клуб, де все по-справжньому
“Don Puer” на Львівській — це не зовсім те, що ти уявляєш, коли чуєш “чайний магазин”. Це простір, де можна як придбати чай, так і випити його одразу — зі спеціального посуду, у спокійній атмосфері. Якщо вмієш проливати, то у закладі без проблем дадуть все необхідне начиння.
Лариса прийшла сюди працювати ще у 2019 році, а у 2022-му придбала клуб. Каже, що ідея від початку була проста: познайомити житомирян з гарним, смачним і якісним чаєм.
“Якщо клієнт хоче менше пити кави, але хоче прокинутись — рекомендуємо спробувати шу пуер. Він збадьорює краще ніж кава, не викликає тріпотіння серця і його на довше вистачає. Він, якщо сказати грубо, ставить мізки на місце, прояснює розум”, — радить Лариса.
Про різницю між чаєм із супермаркету і справжнім Лариса говорить прямо: те, що продається в супермаркеті, чаєм назвати складно. У справжньому чаї одразу видно лист і відчувається запах — з першої секунди, тільки-но відкриваєш пачку.
Попит на якісний чай у місті поступово росте: люди більше розуміють, більше цікавляться. Але Лариса чесна: без супутніх послуг працювати важко. Ринок маленький і чай сам по собі — це все ще нішева історія.
На питання яким чаєм був би Житомир, Лариса відповідає так: “Він може бути як чорним пуером — витриманим, так і зеленим”.
Спробуй і ти
Чайна церемонія не є екзотикою чи чимось дуже складним. Це просто інший темп, інший спосіб розкрити себе. Година або три, коли ти нікуди не поспішаєш, нічого не вирішуєш і не маєш бути продуктивним. У Житомирі є люди, які обрали саме цей ритм, та простори, де можна до них долучитись. Можливо, і тобі час спробувати?