Джерело: Суспільне Житомир
У Житомирському обласному літературному музеї до 35-ї річниці Незалежності України представили рушник із оселі письменника-шістдесятника Євгена Концевича. На домотканому полотні завдовжки сім метрів залишили свої підписи майже 500 гостей письменника — серед них відомі представники української культури другої половини XX століття.
Про це Суспільному розповіла завідувачка Житомирського обласного літературного музею Раїса Долгіх.
За словами Раїси Долгіх, рушник започаткували 6 вересня 1964 року в оселі Євгена Концевича. Його гості залишали на полотні свої підписи, які згодом вишивали члени родини письменника.
«Перші підписи на ньому поставили Надія Світлична, Алла Горська, Іван Світличний, Євген Пронюк, Галина Севрук. З часом рушник перетворився на унікальне свідчення історії українського культурного середовища», — сказала Раїса Долгіх.
За її словами, на рушнику залишили свої автографи 495 людей. Серед них — письменники, члени Спілки письменників України, а також депутати Верховної Ради України.
«28 листопада 1964 року свій підпис залишив Борис Тен, 29 грудня 1964 року — Іван Дзюба, 5 червня 1965 року — В’ячеслав Чорновіл, 20 серпня 1965 року — Валерій Шевчук. Серед підписів — понад 20 письменників — членів Спілки письменників України. А також підписи 10 депутатів Верховної Ради України», — розповіла завідувачка музею.
Рушник має довжину сім метрів і складається із шести частин. Однак остання частина залишилася невишитою.
Раїса Долгіх каже, що для Євгена Концевича рушник був дорогою та особливою річчю. Письменник називав його частиною своєї оселі, яка зберігала пам’ять про людей, що приходили до нього в гості.
«Він писав: «Рушник цей інтимна річ саме моєї хати, інтимна суть саме моєї оселі, мого обійстя. Він зігрітий теплом тих, хто переступав до мене на поріг. У ньому і дух, і сила, і якщо хочете — щастя моєї садиби», — цитує письменника Раїса Долгіх.
Один із пізніших підписів на рушнику належить житомирянину Олександру Зайку. Він залишив його у 2008 році під час зустрічі з Євгеном Концевичем.
«Я, батько, моя дружина приїхали до Євгена Васильовича Концевича черговий раз в гості. Ми довго сиділи і розмовляли. Тоді він говорить своїй дружині: «Люда, принеси рушник». Вона принесла. Я думав, що ми його подивимося і все. Батько розповідав про рушник. Ми подивилися, а потім Євген Васильович каже: «Люда, дай ручку». Вона дала. Ми кажемо: «Та ні, ви що, серед таких людей розписуватися». А він говорить: «Якщо я так сказав — значить, так треба», — згадує Олександр Зайко.
Житомирянка Людмила Натикач називає рушник літописом української історії.
«В орнаментах, кольорах та символах закодовано світогляд, мрії, трагедії та вікові традиції українців. Кожен хрестик, кожна вишивка, квіточка і рисочка щось означає. Так само і цей рушник. Він зв’язаний, сшитий — і це теж наша історія», — сказала Людмила Натикач.
Що відомо про Євгена Концевича
Євген Концевич — український письменник-шістдесятник, член Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, почесний громадянин Житомира.
Шістдесятниками називають покоління української та радянської інтелігенції, яке сформувалося у другій половині 1950-х років. Представники цього покоління виступали проти радянської тоталітарної системи, захищали українську мову й культуру. Серед шістдесятників були політичні в’язні, дисиденти та в’язні сумління.