Джерело: Суспільне Житомир
Ще кілька років тому поля біля селища Кам’яний Брід на Житомирщині вважали малопродуктивними. Піщані ґрунти майже не давали врожаю, а частина земель заростала чагарниками. Сьогодні тут понад 200 гектарів міскантусу — багаторічної енергетичної культури, з якої виробляють паливо, а в перспективі — целюлозу. Підприємець Вадим Кричковський інвестував у проєкт понад мільйон доларів, створив власну техніку для висаджування рослин, залучив науковців і вже експортує врожай до Європи. Водночас науковці застерігають: міскантус — не «чарівна паличка», а культура, яка потребує правильного підходу.
Знайти культуру, яка ростиме там, де інші не можуть
Вадим Кричковський розповів Суспільному, що вирішив вирощувати міскантус на Житомирщині через малопродуктивні землі у рідному селі Кам’яний Брід Звягельського району.
«Я родом із Кам’яного Броду. Коли почав займатися аграрним бізнесом на Вінниччині, захотів розвивати його і вдома. Але за чотири роки зрозумів, що технології, які працюють там, на наших піщаних ґрунтах не дають потрібного результату. Ми почали шукати культуру, яка могла б не лише приносити прибуток, а й відновлювати землю», — розповів фермер.
Вадим Кричковський додав, що після консультацій із науковцями та вивчення міжнародного досвіду компанія зупинилася на вирощуванні міскантусу.
«Ця культура поступово відновлює ґрунт. Опале листя щороку поповнює його органічною речовиною. Крім того, ми побачили значний попит на міскантус як в Україні, так і в країнах Європи — його використовують як біопаливо, підстилку для тварин і сировину для подальшої переробки. Саме тому ми почали інвестувати в цей напрям», — сказав аграрій.
За його словами, навесні 2023 року господарство висадило перші 60 гектарів міскантусу. Сьогодні площі перевищують 200 гектарів.
Посадковий матеріал привезли із Великої Британії.
«Ми спеціально шукали регіон із кліматом, максимально схожим на Житомирщину. Обрали британський гібрид, який добре переносить морози», — сказав Вадим Кричковський.
Технологію довелося створювати з нуля
Вадим Кричковський зауважив, що готових рішень в Україні майже не було. Разом із двома докторами наук і трьома науковцями підприємство не лише розробило технологію вирощування, а й створило власні машини для висаджування міскантусу.
«Ми наймали інженерів, ділилися з ними своїми ідеями, створювали креслення, виготовляли техніку на українських заводах, а потім удосконалювали її вже в полі. Це все затратно. Ми вже інвестували в цю галузь понад мільйон доларів, але бачимо, що цей ринок поки що безконкурентний», — розповів фермер.
Сьогодні підприємство не лише використовує цю техніку самостійно, а й продає її іншим господарствам, які починають вирощувати міскантус.
«Будувати ці машини в Україні для нас дешевше, ніж купувати аналогічну техніку в країнах Європейського Союзу. І це навіть з урахуванням витрат на їхню розробку. Сьогодні ми вже продаємо такі машини іншим українським виробникам, які займаються вирощуванням міскантусу та купують у нас посадковий матеріал», — сказав Вадим Кричковський.
Перший урожай уже експортують
Перший урожай господарство отримало через два роки після закладання плантації.
За словами підприємця, у перший рік урожайність становила близько п’яти тонн сухої маси з гектара, у другий — майже десять.
Максимальну продуктивність — близько 20 тонн сухої біомаси з гектара — культура дає на п’ятий-шостий рік вегетації. Загалом міскантус може рости на одному місці близько двох десятиліть.
Більшу частину продукції підприємство вже експортує.
«Основну частину продукції ми реалізовували на експорт, адже саме там був найбільший попит. Водночас у межах маркетингової стратегії зі знижкою продавали біопаливо й українським аграріям, які використовували його для сушіння зернових культур», — розповів Вадим Кричковський.
Як міскантус сприйняли місцеві жителі
На початку проєкт викликав у місцевих жителів чимало запитань. За словами Вадима Кричковського, люди не розуміли, що це за культура і для чого її вирощують.
«Реагували з цікавістю. Пробували косити міскантус, давати коровам — чи будуть їсти. Але жодна тварина його не їсть. Люди приходили, запитували, що це таке і для чого воно потрібне», — згадує фермер.
Згодом ставлення змінилося. Коли на плантації почали залучати місцевих жителів до сезонних робіт, люди побачили практичну користь проєкту.
«У нас гарна оплата праці й лише офіційне працевлаштування. Люди вже зрозуміли, що це за культура. Зараз у Кам’яному Броді вже знають, що таке міскантус», — сказав Вадим Кричковський.
Як міскантус змінює громаду: погляд старости Кам’яного Броду
Поки фермер нарощує площі плантацій і готується до запуску переробного підприємства, у Кам’яному Броді вже говорять про зміни, які приніс цей проєкт громаді.
За словами старости селища Олега Біньківського, міскантус висадили переважно на малопродуктивних піщаних землях, які раніше використовувалися лише частково.
«У нас не чорноземи, а піщані ґрунти. Ці землі були малородючими, тому повноцінно їх не використовували», — сказав староста.
Відколи на цих ділянках почали вирощувати енергетичну культуру, земля перестала простоювати, а місцеві жителі отримали можливість сезонного заробітку.
«Коли починали цей проєкт, люди сприйняли його з надією, що селище почне відроджуватися, з’являться робочі місця. Сьогодні місцевих жителів уже залучають до сезонних робіт на плантації. Це не постійна зайнятість, але для людей це додатковий дохід», — розповів Олег Біньківський.
За словами старости, підприємство підтримує громаду й поза межами виробництва.
«Якщо звертаємося по допомогу, наприклад, узимку потрібно розчистити дороги від снігу, вони завжди відгукуються. У них є необхідна техніка, а громада не завжди має можливість самостійно виконати такі роботи», — сказав староста селища.
Водночас, за його словами, найважливіше те, що раніше малопродуктивні землі тепер працюють на розвиток громади.
«Якби цього проєкту не було, ці поля, швидше за все, й далі простоювали б або переходили від одного орендаря до іншого. А зараз вони приносять користь і людям, і громаді. Ми справді відчуваємо економічний ефект від цього проєкту», — зауважив Олег Біньківський.
Чи справді міскантус відновлює землю
За словами Вадима Кричковського, за три роки вирощування міскантусу на деградованих землях у Кам’яному Броді помітні перші результати відновлення ґрунтів, що підтверджують і лабораторні дослідження.
«Ми щороку проводимо лабораторний аналіз ґрунту. Дослідження показують, що збільшується вміст органічної речовини, тобто гумусу. Крім того, бачимо, що в ґрунті з’являється більше біоти — зокрема, дощових черв’яків, яких раніше на пісках Кам’яного Броду майже не було. Це свідчить про відновлення ґрунту», — сказав Вадим Кричковський.
За словами Вадима Кричковського, зміни помітні й неозброєним оком.
«Після трьох років вирощування міскантусу ґрунт став темнішим, тоді як ділянки, де ця культура не росте, залишаються світлими, піщаними», — розповів аграрій.
Втім кандидат сільськогосподарських наук Володимир Зінченко уточнює: говорити про стрімке зростання гумусу було б неправильно.
«Як і будь-яка багаторічна трав’яниста культура, міскантус поступово накопичує органічну речовину в ґрунті. Швидкість цього процесу залежить від врожайності, густоти посадки та віку плантації. Можна впевнено сказати, що під міскантусом формується позитивний баланс гумусу, тобто його втрати не відбуваються», — пояснив науковець.
Не для будь-якого поля
Попри репутацію невибагливої культури, міскантус не можна просто посадити на будь-якій ділянці, каже Володимир Зінченко.
«Перед висаджуванням потрібно провести агрохімічний аналіз ґрунту. Якщо він кислий, необхідно знизити кислотність, адже для міскантусу оптимальний показник pH — від 5,6–5,7 до 7. Також перед закладанням плантації потрібно внести органічні або мінеральні добрива. Якщо цього не зробити, можна просто втратити вкладені кошти. Як і будь-яка сільськогосподарська культура, міскантус потребує належного живлення та відповідних ґрунтових умов. За достатньої кількості вологи він добре росте», — пояснив Володимир Зінченко.
Фахівець розповів, що під час власних досліджень отримував урожайність до 28–29 тонн сухої біомаси з гектара.
«Я не займаюся промисловим вирощуванням міскантусу, а проводив дослідження та консультував виробників у Львівській, Волинській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Рівненській, Дніпропетровській областях, а також брав участь у закладанні плантації в Азербайджані», — сказав фахівець.
За словами Володимира Зінченка, Житомирщина має майже ідеальні природні умови.
«Для міскантусу тут достатньо вологи й відповідний температурний режим. За правильної технології можна стабільно отримувати близько 20 тонн сухої речовини з гектара», — cказав науковець.
Від пелет — до целюлозного заводу
Вадим Кричковський розповів, що навесні 2027 року планують розпочати будівництво пелетного заводу в Кам’яному Броді. Це дозволить переробляти сировину безпосередньо біля плантацій і зменшити витрати на логістику. Для будівництва заводу придбали територію колишнього фаянсового заводу в Кам’яному Броді.
Наступний етап — виробництво целюлози.
«Ми плануємо досягти своєї амбітної мети — збільшити площі насаджень міскантусу до 2–2,5 тисяч гектарів до 2032 року. Усе, що заробляємо сьогодні, реінвестуємо в розвиток підприємства. Наразі плануємо будівництво проміжного заводу з виробництва пелет, доки не наростимо достатні обсяги міскантусу. Коли матимемо необхідну кількість біомаси, хочемо перейти до виробництва целюлози», — пояснив підприємець.
У господарстві вже працюють 16 постійних працівників і до 60 сезонних.
Чому Європа інвестує в міскантус
За словами Вадима Кричковського, розвитку проєкту сприяє міжнародна грантова підтримка. Зокрема, у межах програми InnovateUkraine підприємство отримало майже 2 мільйони фунтів стерлінгів на два роки.
«У проєкті беруть участь українські технологічні компанії, британські підприємства та наукова установа з Великої Британії. Завдяки гранту ми можемо швидше розвиватися: розширювати плантації, закуповувати нову техніку», — сказав фермер.
Він додав, що нині команда працює над залученням і інших грантових програм.
«Міскантус дуже цікавий для Європейського Союзу, адже попит на цю продукцію там зростає, а обмежень на її постачання немає. Тому європейські партнери зацікавлені у фінансуванні таких проєктів, і ми бачимо в цьому гарні перспективи», — зауважив Вадим Кричковський.
Фермер пояснив, що інтерес Європи до цієї культури пов’язаний із переходом на відновлювану енергетику.
Втім, як зазначив Володимир Зінченко, поширення вирощування міскантусу в Україні стримує тривалий термін окупності.
«Плантація починає повертати вкладені кошти приблизно через п’ять-шість років. Для багатьох українських фермерів це занадто довга інвестиція», — сказав науковець.
Сам Володимир Зінченко займається дослідженнями цієї культури понад два десятиліття. Він одним із перших завіз міскантус до України у 2004 році та вивчав можливість його вирощування навіть на територіях, забруднених після аварії на Чорнобильській АЕС.
«Посадковий матеріал я привіз із Головної школи сільського господарства у Варшаві, де співпрацював із кафедрою фізіології рослин. Ми досліджували, як міскантус росте в умовах радіоактивного забруднення. Плантації заклали в Ботанічному саду, а також у Народичах на Житомирщині», — розповів науковець.
За його словами, головною метою було не отримання врожаю, а наукове підтвердження безпечності вирощування культури на забруднених територіях.
«Якщо вирощувати культуру в таких умовах, потрібно бути впевненим, що готова продукція відповідатиме допустимим нормам і її можна буде реалізовувати. Це стосується, зокрема, і пелет із міскантусу. Саме тому я займався насамперед науковим супроводом досліджень, а не промисловим вирощуванням», — сказав Володимир Зінченко.
Чи стане міскантус шансом для Полісся
Вадим Кричковський переконаний, що Житомирщина може стати одним із центрів вирощування міскантусу.
«Житомирщина, Рівненщина та Волинь мають найбільші площі малопродуктивних або деградованих земель. Саме тому ці регіони можуть стати не лише потужним експортним хабом для постачання біопалива до Європи, а й суттєво посилити енергетичну безпеку України. Одну тонну пелет із міскантусу за коефіцієнтом корисної дії можна порівняти з однією тонною пелет, виготовлених, наприклад, із дуба. Міскантус є дуже енергоефективною культурою, особливо з огляду на те, що вартість деревини та лісової сировини постійно зростає. Навіть використовуючи відносно невеликі площі землі, можна виробляти достатньо біопалива для забезпечення теплом населених пунктів громади і опалення комунальних закладів, зменшуючи залежність від традиційних видів палива», — резюмував Вадим Кричковський.
«Теплотворна здатність міскантусу становить приблизно 14–15 мегаджоулів на кілограм, дуба — близько 18. Різниця є, але міскантус справді належить до дуже ефективних енергетичних культур», — підтвердив Володимир Зінченко.
За словами науковця, міскантус може суттєво зменшити споживання природного газу.
«Біомасу цієї культури можна використовувати для виробництва тепла та електроенергії, а також переробляти на різні види палива. Принцип отримання енергії подібний до роботи газогенераторних установок, які використовували ще під час Другої світової війни: у процесі термічного розкладання біомаси утворюється горючий газ, що може бути паливом для двигунів. Також із міскантусу можна виробляти рідке біопаливо за допомогою спеціальних технологій переробки», — пояснив Володимир Зінченко.
Офіційної статистики про посіви міскантусу на Житомирщині немає
За даними державної статистичної звітності, у 2026 році інформація про площі посівів міскантусу в Житомирській області відсутня.
Про це Суспільному повідомила перший заступник начальника Головного управління статистики у Житомирській області Тетяна Бульчак.
Тисячі гектарів деградованих земель
За інформацією, яку Суспільне отримало у відповідь на інформаційний запит від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, станом на 15 квітня 2026 року в області налічувалося 6 651 гектар деградованих земель, що підлягають консервації, а також 19 981,8 гектара малопродуктивних земель. Ці площі можуть стати ресурсом для вирощування енергетичних культур, зокрема міскантусу, не витісняючи традиційне сільське господарство.
